До 100-річчя рівненського Пеле

Учасники зустрічі, переглянули документальну кінострічку “Місторія” та слайд­фільм “Легенда рівненського футболу”, в яких розповідалося про життя футболіста. Не менш цікавими були спогади учасників зустрічі: його друзів, учнів, родичів, представників влади та ветеранів рівненських футбольних клубів.

­ Леонід Молчановський народився в Дубно в родині священика Серафима Молчановського і відомої у Рівному акторки та співачки Пелагеї Молчановської, ­ розповідає завідувач відділу виставок Галина ДАНИЛЬЧУК. ­ Ще в 10­річному віці Леонід проявляв неабиякі організаторські здібності, організувавши дитячу команду “Малятко”. У подальшому Леонід Молчановський встиг пограти в різних командах, таких як дубенський “Сокіл”, луцький спортивний поліційний клуб, рівненські “Локомотив” і “Динамо” та інші.

У 1941 році в складі рівненського “Спартака” Леонід Молчановський зіграв у матчі проти київського “Динамо”. Завдяки забитому ним голу гра, яка проходила за десять днів до початку війни, завершилася внічию ­ 3:3.

­ Батько був інтелігентною людиною, з великою повагою ставився до жінок. Так, перед матчами він завжди цілував нашу маму, ­ розповідає донька Серафима ДРУЗЕНКО. ­ Футбол у ті часи для нас був справжнім святом і сенсом життя. Особ­ливо коли до Рівного приїжджали команди з Волині чи Житомира. Тоді це було величезною подією в житті міста. Навчаючись у школі, ми всім класом ходили на футбол. Я й сама вела себе, як хлопець, ­ грала у футбол та питала в батьків, чи можна мене переробити на хлопчика. Пригадую, як після одного вдалого матчу вболівальники несли батька з футбольного поля на руках.

­ У дитинстві я дуже хотів зай­матися футболом, але у команду набирали старших на рік, ніж я, тому, щоб потрапити до групи, довелося схитрити і додати собі зайвий рік, ­ розповідає вихованець Леоніда Молчановського, екс­голова Рівненської обласної федерації футболу Володимир ПОЛІЩУК. ­ Мій батько був проти моїх занять футболом. Двічі спалював в грубці форму, гетри, кеди. Щоб приховати це, на тренування доводилося ходити, обманюючи батьків. Одягав білу сорочку, туфлі, мовляв, йду до школи малювати стінгазету, а тим часом чимдуж мчав на тренування.

Любов до футболу привив мені мій тренер ­ Леонід Молчановський. Він і розкрив у мені талант голкіпера, заклавши ази воротарської техніки. Цікаво, що за усі роки тренувань ніхто не почув від Леоніда Серафимовича жодного поганого слова. Він був дуже інтелігентною та тактовною людиною, і ці риси передавалися і його учням. Захищаючи ворота рівненського “Колгоспника”, якраз із легкої руки Молчановського свого часу перейшов до кишенівської “Ністри”, яка грала на більш високому рівні, ніж наша команда.

­ Батько грав у футбол дуже довго, до 42 років, він був у чудовій фізичній формі, часто забивав голи, ­ розповідає донька Ірина МОЛЧАНОВСЬКА. ­ Він був справжнім кумиром рівненських вболівальників, які за його майстерність дали йому прізвисько “Пеле”. І хоча я була ще маленькою дівчинкою, але дуже добре пам’ятаю його останні матчі на полі. Він від народження був дуже добре фізично розвинений, окрім того по­справжньому закоханий у футбол. Правда, були в нього й інші таланти. Чудово танцював, а також гарно співав. Особливо йому подобалося співати старі пісні польською мовою. Він був справжнім патріотом рівненського футболу, його кілька разів запрошували грати та тренувати інші команди, але на переїзд він не погоджувався.

Під час вечора пам’яті пролунало чимало спогадів. Була навіть пропозиція встановлення на міському стадіоні меморіальної дошки до ювілею легендарного гравця та тренера, на якій було б вказано роки виступів Леоніда Молчановського в різних командах та часи тренерської роботи. За роки життя ця людина внесла непосильний вклад у розвиток рівненського футболу. Міська федерація футболу ось уже другий рік поспіль проводить футбольний турнір пам’яті легендарного футболіста і тренера, а з березня наступного року планують зробити ці змагання щорічними.