Криза - як криза

Починаються всі наші кризи однаково: стрімко зростає курс улюбленого в народі “бакса”, і всі, хто має хоч якісь заощадження, починають скуповувати іноземну валюту. Майже відразу розпочинається банківська лихоманка – громадяни та фірми, як по команді, забирають свої депозити, а банківська система вишукує можливості хоч трохи довше потримати в себе гроші клієнтів. Тоді розпочинається ріст цін майже на все, зникає пальне на заправках, стрімко зростає безробіття, а громадянам, які працюють в державних установах, починають затримувати зарплату. Згодом настає черга “важкої артилерії” ­ великі промислові підприємства (що “вижили” після попередньої кризи) починають працювати все менше, скорочувати все більше своїх робітників і так… до повної зупинки. На тлі всіх цих подій наша влада (незалежно від того, яка сила знаходиться в цей момент при владі) розповідає про незначні труднощі в економіці і про тимчасовість кризових явищ. Після того, як заспокійливі виступи вгодованих чиновників не зупиняють кризу, приймаються численні антикризові програми, від яких звичайним людям ні теп­ло, ні холодно. З часом наш живучий народ пристосовується до життя в умовах кризи, і всі тихо забувають про неї до наступної кризи.

Ситуація останніх тижнів є звичайним класичним прикладом початку кризи: курс іноземної валюти скочив майже до 9 гривень за долар, сама валюта зникла з обмінних пунктів, а наш Національний банк наказав комерційним банкам затримувати на добу проведення платежів, які не стосуються бюджету. До того ж, обізнані в фінансовій ситуації в країні, спостерігачі говорять про катастрофічну нестачу бюджетних коштів, навіть на виплату заробітної платні. Ну і, зрозуміло, поступово почали зростати ціни. Все це говорить, що ми ­ на порозі чергового економічного “гаплика”.

Для того, щоб почути з цього приводу думки різних фахівців, у тому чи іншому роді пов’язаних з економікою, кореспондент газети “Рівне Ракурс” поцікавився реальним станом нашої економіки.

Координатор мережі АЗС “Олас” Віталій ПЕРШОГУБА:

­ Я особливо не драматизував би ситуацію. Що стосується ринку нафтопродуктів, то сьогодні пального в Україні більше ніж достатньо, тому говорити про дефіцит не варто. Справді, ціни на всі види наф­топродуктів зросли, але не надто суттєво ­ в середньому на 20­30 копійок за літр. Зрозуміло, що, у випадку здорожчання долара, вони будуть і далі зростати, але при нинішньому курсі національної валюти суттєвого росту роздрібних цін на паливно­мастильні матеріали я не прогнозую.

Ситуація в банківській сфері є справді непростою, але НБУ доволі жорстко її утримує, і тому не думаю, що затримки платежів на один день якось вплинуть на загальну ситуацію. Не так вже і погано в нас із бюджетом, принаймні, в січні 2014 року було зібрано грошей навіть більше, ніж було заплановано.

Що ж стосується економічної ситуації в країні, то її навряд чи можна назвати сприятливою. Бюрократія, надмірне втручання різного роду контролюючих органів, неповернення ПДВ експортерам не дає можливість нормально розвиватися реальному сектору. Від цього і дефіцит в торгівельному балансі держави, недоотримання коштів до бюджету, слабка мотивація підприємців на розширення бізнесу та збільшення штатів фірм. На мою думку, тільки після того, як будуть зняті хоча б найбільші перепони, вітчизняному “реальному сектору” вдасться досягнути реального економічного підйому.

Екс­губернатор та народний депутат Віктор МАТЧУК:

­ Ми йдемо до дефолту. Фактично, нинішня влада доводить економіку України до краху. Лише за минулий рік замість росту внутрішнього валового продукту на 3,2%, як було заплановано урядом, ми отримали його скорочення на один відсоток. Промислове виробництво скорочується з кварталу в квартал. Для того, щоб платити хоча б зарплатню бюджетникам, друкуються нічим не забезпеченні гроші. Ця маса тисне на валютний ринок, і тому валютний курс росте, а гривня, відповідно, знецінюється.

Сьогодні в нас катастрофічно зменшився золото­валютний резерв, при цьому про якість його активів ми нічого не знаємо. Я маю на увазі, що в структурі цього самого резерву, окрім іноземної валюти та золота, є й цінні папери. Цінність окремих викликає серйозний сумнів.

За таких умов нинішня криза є абсолютно закономірною, а мене дивує лише те, що нинішній владі так довго вдавалося утримувати ситуацію хоча б під якимось контролем. Проте ще є надія на те, що найгіршого ­ дефолту ­ вдасться запобігти, хоча часу для цього залишається все менше і менше.