Проза та поезія в Месопотамії

­ Книгу я назвав “Месопотамія , тому що Харків географічно розташований між двома річками ­ розповідає Сергій Жадан. ­ Місто Харків нагадує півострів, тому виникла аналогія з межиріччям, як в Месопотамії. Це не перший твір, в якому розповідається про Харків, але вважаю, що це місто не часто згадується в українській літературі. У книзі я описав події в тому районі, в якому мешкаю. Усі персонажі, про яких розповідається, живуть поруч зі мною, тому коли писав і на вулицю рідко доводилося виходити. Загалом, коли я пишу, то багато хто впізнає себе в моїх творах, хтось впевнений, що написано саме про нього. Звісно, я людей не розчаровую, усім кажу що так, саме про тебе написано, але ж це чудово, коли ти пишеш про життя, яке переживає твій читач. Зазвичай люди егоцентричні, та усе, що відбувається навколо них, переносять на свій образ. У книзі я навіть використав кілька реальних прізвищ, хоча і не узгоджував це з прототипами. Адже це художня література, а не біографія.

Я не вигадую історії для твору, я їх просто переповідаю. Дуже полюбляю, коли люди щось розповідають про себе, адже для письменника це цінний матеріал. Я не намагаюсь когось повчати, або в чомусь переконувати. Мені цікавіше вивчати поведінку моїх знайомих, їхню психологію та втілювати це у власні сюжети. Коли пишу, намагаюся давати прочитати матеріал певному колу людей, які і є першими критиками, іноді навіть щось змінюю в сюжеті. Якоюсь мірою книга може бути путівником районом старого Харкова. Я навіть інколи проводжу екскурсії для своїх знайомих, за маршрутами подій із книги. У сюжеті книги переплітаються історія та міфологія, які ховаються за звичайним соціально­побутовим сюжетом.

Первинним у створенні книги стало написання вір­шів, але я зрозумів, що поезія не повністю розкриває те, що я хотів донести до читача. Тому проза в книзі це, по суті, коментарі до вір­шів. У “Месопотамії” є дуже важливе поєднання поезії та прози, хоча її можна читати як окремі новели, можна читати як поетичну збірку. Але переплетіння прози та поезії дало мені можливість ширше розкрити сутність твору. Раніше я теж часто згадував у власних творах Харків ­ у романах “Депеш мод” та “Гімн демократичної молоді”.

До українського читача важко пристосуватися. Передбачити, чого він потребує, але книга “Месопотамія” не є соціальним замовленням, модою писати про міста, як дехто думає. Загалом місто ­ це енергія, космос, це така річ, яка вміщує в собі все, тому це є невичерпний матеріал для письменника. У майбутньому я планую разом із режисером Михайлом Лук’яненком зняти короткометражний фільм по одній із глав з “Месопотамії”, що носить ім’я головного героя ­ “Ромео”. Гадаю, що наступну свою книгу я знову присвячу життю міста Харкова.