“Метафізика кольору” та “Пошук рівноваги”

Представлені роботи колишніх учнів, а нині вже дорослих людей нині входять до золотого фонду мистецького закладу. У 1993 році дитячі картини виставлялися на Днях культури України в Баварії та експонувалися в Мюнхені, Дюссельдорфі, Аугбургзі та Франкфурті. Іноземні художні критики не вірили, що діти можуть малювати настільки професійно. Такий результат був досягнутий завдяки тому, що в так звані “важкі 90­ті” директор художньої школи Анатолій Мартиненко впроваджував у навчальній програмі новаторські методи викладання. Адже в перші роки незалежності України рівненські художники мали змогу відійти в творчості від ідей соцреалізму та відкрити для себе та учнів абстрактні жанри авангарду та імпресіонізму.

­ Коли я прийшов працювати в художню школу, то побачив, що Анатолій Мартиненко, як директор, завжди підтримував творчий пошук, ­ розповідає викладач дитячої художньої школи Анатолій ІВАНЕНКО. ­ У педагогічному досвіді в нього теж не було “штампів”, від викладачів він не вимагав впровадження чітких канонів, робив акцент на індивідуальній манері, особистому досвіді. У той час у викладачів була можливість вчити дітей чомусь новому, чого ще не було. Якраз у той період і з’явилися чудові дитячі роботи. Тоді до нас приїжджали іноземні художники і дивувалися, яким чином наші діти малюють, адже не було якісних матеріалів, паперу, фарб. Коли іноземці бачили дитячі роботи наших учнів, то казали, що вони виконані на рівні досвідчених майстрів.

У той час в Москві ми продали три виставки дитячих робіт та віддали гроші батькам, які були в захваті, адже тоді це були досить немалі кошти. Також ми робили серію виставок у Німеччині, де був виданий каталог дитячих робіт. Вважаю, що творчість ­ це дуже тонкий процес, адже викладачам треба дати волю, не нав’язувати їм програми, вимоги, тоді й результат буде відповідний. Згодом ми знову зберемось на художній вис­тавці нових дитячих робіт.

­ Художня школа дала нам поштовх ­ комусь в творчому житті, комусь в повсякденні, тому що був створений певний осередок, ­ згадує художниця Тетяна ЛАРІНА. ­ Та людина, яка націлена на розуміння, відкрита для світу, буде сприймати і життя, як мистецтво, а мистецтво, як життя. Її життя буде більш врівноважене та гармонійне. Кожний із випускників того періоду підтвердить, що, переступаючи поріг художньої школи, ми потрапляли зовсім в інший світ. Зараз ми розуміємо, що тоді були “важкі 90­ті”, але завдяки “оазису”, який створили для нас викладачі та батьки, ми цього зовсім не відчували.

Отримана база дала нам дуже багато в житті, і хотілося б, щоб цей “метафізичний” стан школи, як місце творчості та натхнення, підтримувався місцевою владою та шанувальниками мистецтва. Стосовно своєї виставки скажу, що після закінчення художньої школи я не зупинилася на досягнутому, а працювала художником. Моя персональна виставка графічних робіт є ніби підсумком, до її складу ввійшли картини, які брали участь у різних виставках. Тематика робіт спеціально підібрана під “кав’ярню” ­ роботи спокійні, ліричні. До серії входять два напрямки: реалістичний ­ такий, яким бачить світ людина щодня, та абстрактний ­ малюнки, над якими можна міркувати, побачити в них щось інтелектуальне.

До абстрактних робіт можна підходити з новим відчуттям, із новими думками. Якщо в реалістичному живописі людина сприймає об’єкт, предмет, то в абстрактному напрямку сама людина може бути об’єктом. В абстрактному творі художник ніби вступає в діалог з глядачем. Кожному художнику потрібний цей діалог, потрібна людина, яка зрозуміє його творчу ідею.

Усі охочі побачити виставки та відчути художню атмосферу картин зможуть відвідати їх до 2 березня.