Небезпечний комфорт

З власного досвіду, працюючи в ДП “Рівненський експертно­технічний центр Держгірпромнагляду України” вже більше п’яти років, я з відчуттям страху очікую початку опалювального сезону і чекаю чимшвидшого настання тепла. В період із жовтня і до середини квітня, кожен день приходячи на роботу, я боюся отримати повідомлення про нещасний випадок. За період з жовтня 2013 року і до середини березня 2014 року трапилося 5 випадків, в яких загинуло 7 та отруїлося 8 людей. Офіційно статистика ведеться з 1 січня до 31 грудня кожного року, для себе я веду статистику в опалювальний період. І за останні п’ять років (опалювальних періодів) опалювальний сезон 2013­2014 рр.

став найжахливішим.

Згідно з наказом Міністерства надзвичайних ситуацій України № 734 від 27.04.2012 року “Про затвердження Порядку проведення технічного розслідування обставин та причин виникнення аварій, пов'язаних з використанням газу в побуті”, Держгірпромнагляд України та ДП “Рівненський експертно­технічний центр” (підприємство, яке забезпечує науково­технічну підтримку державного нагляду) проводять розслідування технічних причин нещасних випадків. Опираючись на їх результати, можна сміливо назвати основні причини, через які виникають аварії: людський фактор, димохід, “витяжка”, опалювальні газові печі, герметичні вікна та двері.

Людський фактор

Одним з основних чинників виникнення нещасних випадків є людський фактор. Він закладається з самого початку ­ навіть не з моменту будівництва, а з моменту проектування будівлі. На початку проектування замовник вибирає яким чином буде здійснюватись опалення та гаряче водопостачання, і на цьому етапі вже закладаються або усуваються всі ризики для подальшого експлуатування систем. Якщо на цьому етапі проектант зможе переконати замовника та встановити безпечніші й надійніші системи (а вони в свою чергу дорожчі ­ використання опалювальних пристроїв з закритою камерою згорання (турбокотлів) замість пристроїв з відкритою камерою згорання), то можна зберегти здоров’я та життя людям. В іншому випадку, естафету помилок від проектанта беруть до себе будівельники та ще більше погіршують проблему. І навіть після будівельників можна було б запобігти аваріям. Такими рятівниками повинні були б стати представники організації, які приймають та вводять в експлуатацію будівельні об’єкти. До таких організацій відносяться місцеві постачальник газу (далі ­ облгаз), державні архітектурні комісії та представники організації, які проводять огляд димоходів і видають акти (довідки).

Організації та фірми, які проводять огляд димоходів при першому пуску газу, повинні провести перевірку кратності повітрообміну в приміщенні (п. 4.5.15 Правила безпеки систем газопостачання України) з видачею документів (протокол або акт), а не періодичний огляд димоходів та вентиляційних каналів. Ці організації також повинні мати відповідні прилади (перевірка кратності папірцем та сірниками ЗАБОРОНЕНА), дозвіл (від Держгірпромнагляду), ліцензію (від Мінрегіонбуду) та свідоцтво акредитації (від центру стандартизації та метрології). В іншому випадку результати таких досліджень є не правочинним. Дослідження мають проводити кваліфіковані спеціалісти, і, в разі виявлення порушень, вони повинні повідом­ляти про несправність організаціям, які надають послуги з газопостачання (облгаз).

В свою чергу комісія або представники Державної архітектурної комісії, яка приймає до експлуатації будівлю (наприклад, багатоквартирний будинок) повинні перевірити всі інженерні мережі та конструкції на відповідність державним будівельним нормам і, в разі виявлення порушень, змусити виправити їх.

Представники організації, яка надає послуги з газопостачання (облгаз), при першому пуску повинні перевірити об’єкт на дотримання вимог правил та норм із газопостачання, проектних рішень. Також вони зобов’язані вимагати пред’явити документи по перевірці кратності повітрообміну. І тільки після цього вмикається (проводиться запуск) газ.

Але зараз ця процедура в багатьох випадках зводиться до формальних оглядів. В деяких моментах самі власники для прискорення процесу введення в експлуатацію об’єктів нехтують всією серйозністю даного процесу. І в результаті трапляються нещасні випадки.

Димохід

Димохід ­ канал, через який відводяться продукти згорання в атмосферу. Димохід для кожної із систем повинен бути розрахований та спроектований індивідуально, але частіше розміри димоходів беруть стандартними (140x140, 140x270, 270x270 мм). Вимоги до димоходів наведені в державних будівельних нормах з газопостачання. Так, до основних можна віднести вимогу про дотримання величини мінімального розрідження в каналі (тиску) в 2 Па або 0.2 мм. вд. ст. В документі також звертається увага на недопустимість облаштування на димоході зонтів (дашків) ­ призводить до обриву тяги. В обов’язковому порядку повинна бути наявна кишеня з люком для чищення ­ відсутність кишені призводить до засміченості та закупорювання димоходу. Також власник будинку або організація, яка обслуговує будинок, повинні періодично ­ два рази на рік ­ проводити огляди димоходів на відсутність засміченості. Потрібно приділяти увагу до стану верхньої частину димоходу, тобто до його цілісності. Висота димоходу повинна бути вище гребеня даху на 0,5 м та не перебувати в зоні вітрового підпору. Якщо димохід має значну висоту, то бажано його ззовні утеплити для запобігання утворення надлишкового конденсування водяної пари, яка може створити корку (пробку), тим самим обриваючи тягу в димоході.

Вікна та двері

Ще двадцять років тому герметичні металопластикові вікна були мало розповсюдженими, а всі двері ­ дерев’яними. Дерев’яна столярка радянського виробництва мала багато щілин, через які здійснювалась подача повітря (та холоду) в приміщення (згідно з радянськими будівельними нормами), і кожна родина мала восени клопіт ­ утеплення та заклеювання всіх щілин. З появою в нашому житті металопластику ми перестали заклеювати вікна і водночас у наші приміщення перестало потрапляти в достатній кількості свіже повітря. Тож квартири і будинки перетворились в термоси. Відразу зникає “підпор” повітря, зменшується кратність повітрообміну і величина тяги в димовому каналі. Потрібно сказати, що для роботи опалювального пристрою орієнтовно потрібно 2,5 м3/год повітря на 1 кВ потужності апарата. В той же час для нормальної роботи газової плити на чотири конфорки потрібно 90 м3/год. При зменшенні притоку свіжого повітря опалювальний пристрій під час роботи випалює наявний кисень у приміщенні та додатково насичує приміщення помешкання продуктами згорання. А при недостатній кількості кисню процес горіння супроводжується виділенням оксиду вуглецю (чадного газу) замість двоокису вуглецю. Затим чадний газ, який не має запаху, вступає в реакцію з гемоглобіном крові та утворює сполуку ­ карбоксигемоглобін, який блокує процес потрапляння кисню в легені, і людина фактично задихається. Зі зменшенням кількості повітря (кисню) та збільшенням концентрації чадного газу у людей починаються проблеми зі здоров’ям ­ втома, сонливість, головні та серцеві болі, а для дітей характерні нудота і блювання. Для запобігання цьому використовують віконні приточно­вентиляційні клапани, вентиляційні отвори в стіні, підріз дверей в суміжні нежитлові приміщення. Хоча облаштування підрізу дверей в суміжні приміщення, які також фактично герметичні (особливо в новобудовах), не має сенсу ­ доступу повітря не буде.

Витяжка та вентилятори

Це ­ найчастіша причина виникнення нещасних випадків. Застосування витяжок та вентиляторів (пристроїв зі штучним спонуканням) у приміщеннях, де встановлений газовий опалювальний апарат, суворо заборонено. Під час роботи такого пристрою в приміщенні, в якому встановлений газовий опалювальний апарат з відкритою камерою згорання і відводом продуктів згорання в димохід та ще в якому встановлені металопластикові вікна (тобто приміщення майже герметичне), виникає зворотна тяга. В таких умовах майже весь об’єм продуктів згорання потрапляє в приміщення і не відводиться через димохід, його просто перетягує з димоходу в приміщення. І чим потужніше працює витяжка або вентилятор, тим швидше зростає концентрація чадного газу в приміщенні. Довготривале перебування в приміщенні з наявною концентрацією чадного газу більше 20 мг на метр кубічний призводить до отруєння, а при концентрації до 100 мг час перебування становить менше 30 хвилин, до 200 мг ­ не більше 15 хвилин. При проведенні досліджень на місці нещасного випадку при роботі витяжки концентрація чадного газу за декілька хвилин перевищувала 500 мг/м3, що фактично не залишало шансів для людей. Навіть встановлені вентилятори в ванних та туалетних кімнатах можуть призвести до виникнення нещасних випадків.

Існує ще один тип газового опалення ­ пічне опалення. Це та ж піч з газоходами (димоходами), в якій замість дров використовується газ, що спалюється за допомогою газового пальника (типу УГОП). Конструкція дуже проста і дешева, але, на мій погляд, ненадійна й не економічна, потребує значної уваги при експлуатації. Сама піч виконана з цегли, яка передає тепло, також вимагає прискіпливого ставлення до себе. Потрібно уважно стежити за самим пальником та за температурою печі, щоб не перегріти, виявляти на ранній стадії всі можливі тріщини. При проведенні ремонтних робіт слід використовувати тільки термостійкі матеріали (спеціальні суміші, глину). На щастя, даний тип опалення потроху відходить в минуле.

І на останок хотілося порекомендувати використовувати прилади безпеки, зокрема газосигналізатори для запобігання виникненню аварій. Не забувати частіше провітрювати приміщення, приділяти більше уваги роботі газового обладнання та його справності. Також виконувати вимоги Правил безпеки систем газопостачання України, які написані людським здоров’ям та життям. А в разі необхідності визначення стану безпеки з експлуатації газовикористовуючого обладнання ­ звертатися до фахівців ДП “Рівненський ЕТЦ”.

ДП “Рівненський експертно-технічний центр”

33028, м. Рівне, вул. Лермонтова, 7; тел. (0362) 62-07-59,

факс (0362) 26-58-90; e-mail: office@drop.rovno.ua