Слива

Сливу корисно регулярно вживати, щоб уникнути хронічних запорів, при деяких захворюваннях печінки, нирковій недостатності, підвищеному артеріальному тиску (гіпертонії), ревматизмі, подагрі, хронічних спастичних колітах, підозрі на атеросклероз або як сечогінний засіб. З точки зору медицини особливо корисний чорно­слив. Його цукристі речовини, пектини, клітковина і солі калію найбільш ефективно покращують (посилюють) перистальтику кишечника, виводять з організму надлишки води, натрію і навіть знижують рівень надмірного холестерину, запобігаючи тим самим утворенню на стінках судин атеросклеротичних бляшок.

Медики радять сливовий сік, який просто необхідний і дітям, і їхнім батькам, оскільки він зберігає всі харчові та лікувально-профілактичні якості свіжих плодів, а прий­нятий натщесерце, добре очищає організм від токсинів і шлаків. У народній медицині сушені сливи разом з іншими сухофруктами (яблуками, наприклад) досить часто й успішно використовують у вигляді сечогінних відварів і компотів, які дозволяють людям, які страждають надмірною вагою, не відчувати болісного почуття голоду в так звані розвантажувальні дні.

При зниженій кислотності шлунка корисно вживати лише той сливовий сік, який вичавлений з кислих сортів рослини. При цьому слід мати на увазі, що якщо солодкі плоди володіють дезінфікуючими і послаб­лювальними властивостями, то кисла слива може призвести до запорів. Лікарі не рекомендують вживати чорнослив людям, які страждають цукровим діабетом або ожирінням. У цих випадках краще включати в раціон свіжу сливу. Кислі сорти протипоказані особам із виразковою хворобою шлунка і дванадцятипалої кишки, при гастриті з підвищеною кислотністю і гіпотонії (низькому артеріальному тиску).