Що необхідно знати про ехінококоз?

Ехінококоз – тяжкий, з хронічним перебігом гельмінтоз, що нерідко призводить до інвалідності, а в занедбаних випадках може закінчитися смертю.

Статевозріла форма ехінококу паразитує в кишечнику собак, лисиць, вовків, куниць та інших представників родини собачих. З випорожненнями цих тварин яйця ехінококу потрапляють у навколишнє середовище. Вони заражаються при поїданні уражених ехінококом органів сільськогосподарських тварин чи диких ссавців.

При епідеміологічному розслідуванні випадків захворювання за минулий і цей рік встановлено: у 13 хворих у домашньому господарстві були собаки, 18 – не завжди дотримувалася правил особистої гігієни, у 3 випадках періодично вживалися немиті лісові ягоди.

Зараження людини відбувається при вживанні забруднених яйцями ехінококу продуктів (зелень, овочі, ягоди) та води, при тісному контакті з тваринами, на шерсті яких є яйця гельмінта. При вживанні забрудненої трави чи води заражаються сільськогосподарські тварини (свині, велика рогата худоба, вівці, кози і ін.) та дикі ссавці (лосі, олені, козулі). З током крові яйця ехінококу розносяться до різних органів і поступово перетворюються на ехінококову кісту, що являє собою міхур, наповнений рідиною, на внутрішній поверхні якого міститься личинкова стадія ехінококу. В 70% випадків уражується печінка, в 20% - легені, в 10% - інші органи (нирки, головний та спинний мозок, кістки і ін.). В уражених органах утворюється одна кіста або кілька. Кіста росте повільно, тому виявити її можливо від 5 місяців після зараження. Хвора людина є епідемічно безпечною для інших.

При локалізації кісти в печінці виникає важкість, ниючий біль у правому підребер’ї, іноді жовтяниця. При легеневій локалізації ехінококова кіста викликає задишку, слабкість, біль у грудній клітці під час дихання, кашель нерідко з кров’янистим харкотинням. Локалізація кісти в інших органах веде до порушення функції цих органів. Також провідну роль у перебігу хвороби має токсико-алергічна дія метаболітів, які накопичуються в міхурі і пос­тупають в організм. При розриві міхура інвазуються сусідні тканини, тоді з’являється множинний ріст міхурів або виникають ускладнення (перитоніт, анафілактичний шок, нагноєння, сепсис), які можуть призвести до смерті.

Запідозрити це захворювання можливо при УЗД, рентгенологічному обстеженні, томографії, серологічному дослідженні.

Основний метод лікування – оперативне втручання.

З метою попередження зараження людей на ехінококоз слід дотримуватись заходів особистої гігієни, особливо у разі контакту з м’ясоїдними тваринами: не торкатися собак при вживанні їжі; мити руки з милом перед вживанням та приготуванням їжі, після дотику і погладжування собаки. Також не можна їсти немиті овочі, зелень, фрукти та ягоди і пити некип’ячену воду з природних водойм. Важливе місце відводиться заходам щодо виявлення та дегельмінтизації хворих тварин, профілактичній дегельмінтизації собак, контролю за забоєм худоби з обов’язковим знищенням уражених ехінококом органів (спалювання) та недопущення їх згодовування собакам.