Барбарис

Цвіте барбарис в травні-червні, плоди дозрівають у серпні-жовтні.

Зрілі свіжі плоди барбарису вживають в їжу, сушені мелені або стовчені - використовують як приправу для різних страв, молоде листя - замість щавлю.

Як лікарську сировину використовують плоди барбарису, верхній шар коренів, кору і листя.

Листя барбарису заготовляють у період цвітіння і перед ним (травень-червень), кору - в період відділення соку (квітень-травень), коріння - ранньою весною чи пізньою осінню, залишаючи в землі значний відрізок кореня. З коренів обтрушують землю (мити не можна, так як при цьому вимиваються корисні речовини), видаляють омертвілі частини, рубають на невеликі шматки і сушать у тіні на протязі або в сушарці при температурі близько 50° С, розклавши рівним шаром і періодично перемішуючи. Зберігають корені барбарису в полотняних мішечках.

У плодах барбарису знайдені яблучна, лимонна, винна і інші органічні кислоти, цукру, аскорбінова кислота.

У коренях барбарису міститься алкалоїд берберин. Алкалоїди - це складні азотисті органічні речовини, що утворюють при з’єднанні з кислотами добре розчинні у воді солі. У великих дозах алкалоїди - отрута, у малих - лікарський засіб. Крім берберіна в коренях барбарису містяться алкалоїди пальмітін, леонтін, колумбамін, ятроріцін, берберрубін і оксіакантін.

Лікарські препарати, приготовані на основі барбарису, сприяють посиленню секреції жовчі і її виділенню в кишечник, викликають скорочення гладкої мускулатури матки і звуження кровоносних судин, підвищують згортання крові, тонізують організм.

Препарати барбарису застосовують як жовчогінний засіб при захворюваннях печінки і жовчовивідних шляхів, не ускладнених жовтяницею. Застосування лікарських препаратів на основі барбарису призводить до зменшення або зникнення болю в області печінки, нормалізації стулу і температури в хворих із неускладненими формами холециститу (запалення жовчного міхура). При цьому збільшується кількість виділеної жовчі, зменшується її щільність і в’язкість, знімаються зас­тійні явища в жовчному міхурі. При гепатитах (запаленні печінки) печінка зменшується в розмірах, поліпшується її функціональний стан, знижується кількість лейкоцитів у жовчі, а значить, зменшуються запальні явища. Але якщо гепатит переходить у цироз (при цирозі печінкову тканину заміщає сполучна), то препарати барбарису стають неефективними.

Відвар кореня барбарису допомагає також при пневмонії, кашлі, лихоманці, знижує температуру тіла, втамовує спрагу.

Сік з плодів барбарису використовують як цінний вітамінний засіб, який збуджує апетит, знижує артеріаль­ний тиск, зміцнює серцевий м’яз, покращує кровообіг.

В акушерсько-гінекологічній практиці настойку барбарису призначають у складі комплексної терапії при кровотечах у післяпологовому періоді, при кровотечах, пов’язаних із запальними процесами в області матки, при ендометріозі (розростанні слизової оболонки матки в іншій тканині, нап­риклад, в м’язовій).