Рівненський торф може зекономити Україні дев’яносто мільярдів кубометрів газу

- Наше підприємство працює стабільно та прибутково. Середня зарплатня працівників “Рівнеторфу” вже сягнула 4330 гривень на місяць, виготовлення торфобрикетів у нинішньому році зросло на 16%, вчасно платимо податки та збори, що, звісно, не може не радувати. До того ж останнім часом спостерігаємо справжній ажіотаж навколо нашої продукції.

Вже не тільки місцеві споживачі, а й підприємства з інших областей звертаються до нас по паливні торфобрикети. Це пов’язано із ситуацією на сході нашої держави, де сьогодні не працюють більшість шахт, а зима вже не за горами.

Заміна газу та вугілля на торф є нагальним завданням і для теплопостачаючих організацій області. Так обласна державна адміністрація поставила завдання розпочати роботу по переведенню котелень на торф. Зрозуміло, що це процес складний і тривалий, але тенденція є, і мене, як керівника державного підприємства, це не може не тішити.

Вважаю, там де це можливо ми повинні використовувати наш місцевий торф, тим більше, що наша продукція значно дешевше вугілля та газу. Так на сьогодні, тонна торфобрикетів коштує всього 485 гривень. Для довідки, ціни на нашу продукцію за півроку зросли через подорожчання паливно-мастильних матеріалів усього на 45 гривень за тону. Тобто наша продукція є не лише альтернативою природному газу та вугіллю, а ще й є найдешевшим видом пального, що в нинішніх умовах дуже важливо, як для бюджетної галузі, так і для приватного сектору.

Однак існують і проблеми. Так потужність єдиного в області підприємства по виготовленню торфобрикетів, розташованого в селі Смига Дубенського району, доволі обмежена - усього шістдесят тисяч тонн продукції на рік. Ми працюємо над тим, щоб на існуючому обладнанні виготовляти сімдесят тисяч тон торфобрикетів, але вище цієї цифри підняти потужність підприємства просто неможливо. Потрібно будувати нові заводи.

Ми маємо ліцензії на розробку великих родовищ торфу, які розташовані на півночі Рівненщини, але в нас відсутні кошти на будівництво нового заводу. Потрібно знайти інвестора, яким цілком може стати або держава, або приватний капітал.

Ми розуміємо в якому складному становищі сьогодні перебуває державний бюджет, тому сподіваємося на отримання коштів для будівництва нового переробного заводу як від держави так і від приватного сектору. Завод з виготовлення торфобрикетів потужністю 25 тисяч тон коштує близько трох мільйонів євро, а термін окупності такого виробництва 4-5 років.

А якщо вести мову про приватні інвестиції, то їх, перш за все, потрібно захистити, а з цим, як відомо, сьогодні в Україні існують проблеми.

Іншим “підводним каменем”, який не дає змоги розпочати роботи на нових родовищах, є питання відводу землі. Наше земельне законодавство - доволі складне та недосконале. Тому питання відводу землі під розробку торфу забирають дуже багато часу та зусиль. Без ефективної допомоги державної та місцевої влади ми, навіть, за умови наявності інвестора готового вкласти кошти в будівництво нового підприємства, не зможемо його забезпечити сировиною. Тому при наявності величезних покладів торфу на Рівненщині, більшість споживачів продовжує залежати від дорогого газу та вугілля, яке ще не відомо де брати.