Що буде з курсом долара?

У чому полягає подвійна гра? Найперше – послаблений курс гривні дає можливість Кабінету міністрів більш впевнено почуватися у своїх соціальних зобов’язаннях. Номінально вся звітність Кабміну виглядає не найгірше, от тільки купівельна спроможність таких соціальних коштів цілком не та, на яку розраховували люди, які ці кошти отримують.

Друга частина цієї гри – адміністративний механізм регулювання курсу. Проходить нарада під проводом Президента Порошенка, і долар в обмінниках чарівним способом здешевлюється за кілька годин більш як на 2 гривні, з майже 15 до 13 гривень. Ну і хто тоді повірить, що в країні Національний банк керується її головою, а не Президентом країни?

Але найголовніше питання – біржові спекулянти! В Україні не така велика кількість біржових гравців, щоб без огляду на адміністрацію НБУ раптом такими темпами почала розкручуватися інфляційна спіраль. Тож без участі певних ключових фігур НБУ такі курсові коливання навряд чи можливі. В час, коли війна на сході "випиває соки" з економіки, тилові щури виявляються ще більш спритними.

Поточний рік трагічний у багатьох відношеннях, але на тлі смертей героїв лють шматувальників гривні, здається, починає дорівнювати люті шматувальників територіальної цілісності.

По суті, в країні, окрім військового фронту, функціонує свій окремий, тіньовий фінансовий фронт, провідні гравці якого, при повній підтримці зрадників з економічного блоку, продовжують ганебну практику обкрадання країни та українців.

Гривня провалилася майже на 100% своєї вартості. Це означає, що український народ збіднів удвічі, і не лише завдяки війні. Питання відповідальності за становище національної валюти – це питання такої ж відповідальності як і питання територіальної цілісності.

Оскільки рівень довіри до банківської адміністрації у суспільстві на найближчі роки не відновиться, політичному класові варто подумати про інші механізми стійкості національної грошової одиниці. Здається, чи не Джон Керрі свого часу наштовхував українську владу на необхідність жорсткої прив’язки гривні до долара, як одного з найнадійніших механізмів саме захисту інтересів населення. Політики ж розраховували, очевидно, скористатися ослабленням гривні як механізмом перерозподілу основних активів після Майдану. Перерозподіл пішов, гривня не зупинилася. Сезонне надходження валюти, на яке розраховував Кабмін через примус 100% продажу валюти просто призупинилося, експортери не поспішають ввозити виручку в країну… А найбідніший українець повинен витягувати зі сховку останні долари аби підготуватися до зими. Що найсмішніше, що громадяни не роблять погоди у механіці курсоутворення, але, як правило, саме громадяни створюють найбільшу нер­возність і ажіотажні тренди на ринку готівкової валюти. І ця нервозність передається на всю управлінську вертикаль.

Тож як діяти? Послухати порад чи шукати аналогії. Адже коли купівельна спроможність пенсіонера за тиждень скорочується на чверть, пенсіонер має законне право запитати у влади: хто мене обкрадає?

Щодо прив’язки до курсу долара національної грошової одиниці. Існує, наприклад, гонконзький долар, який з 1983 року прив’язаний до американського долара, тож прив’язка до американського долара вкупі з британським правом, за котрим живе Гонконг, гарантує неабияку міцність цій грошовій одиниці. От коли нещодавно санкції проти Путіна і його кооперативу “Озеро” набули своєї загрозливої сили, саме на гонконзький долар звернули увагу російські фінансові гравці, як на надійну одиницю в надійній правовій системі. Нам правову систему вибудовувати доведеться довго, але страхові механізми для гривні потрібні вже сьогодні.

Ми маємо побудувати країну рівних можливостей для всіх. Країну, яка стане рівною серед сильних. А це можливо лише після впровадження механізмів стримування штучного коливання курсу національної валюти.

Радикальна партія Ляшка, яка виступає за посилення ролі держави в основних галузях економіки, вважає, що для стабілізації фінансового ринку підходять будь-які інструменти, важливо лише, щоб вони давали надійний і прогнозований ефект.

Прив’язка гривні до долара точно не зменшить купівельну спроможність прос­того українця, а пенсіонера не залишить сам на сам з такою пенсією, якої не вистачить навіть заплатити за комунальні послуги.