Відродимо економіку – відродимо державу

- Насамперед, чому саме в легкій промисловості Ви вбачаєте мало не локомотив української економіки?

- Перш за все, пріоритетність даної галузі визначається кількома основними факторами: швидким обігом капіталу; низькою енергоємністю виробництва (1-3% валових витрат); незначним впливом на довкілля та наявністю висококваліфікованих кадрів в усіх регіонах України. Крім того, за нашими оцінками ринок одягу та взуття входить в 20 найрозвинутіших ринків України, тобто, українці витрачають на взуття та одяг приблизно 30-40% свого місячного доходу, що перевищує показники в країнах Західної Європи. Але зараз ми маємо ситуацію, коли українці купують неякісні китайські чи турецькі товари, натомість власних просто не вистачає.

- З огляду на те, що Україна є членом Світової організації торгівлі, чи можуть наші виробники конкурувати з імпортними одягом і взуттям за співвідношенням ціна-якість?

- Безумовно, ми можемо конкурувати, адже цілком конкурентні. Але при цьому потрібно врахувати, що імпортний товар зайде на територію України за чесною нормальною ціною, будуть виплачені всі податки – і ось тоді ми будемо конкурентами. Адже на сьогодні змагатися з контрабандою реально ми не в змозі.

- Практично кожний уряд заявляв про те, що він збирається підтримувати вітчизняну легку промисловість – і водночас усе залишалося так, як є. Які сподівання цього разу?

- Перший і дуже важливий момент – це необхідність зменшення навантаження на фонд оплати праці, що допоможе виробничникам остаточно легалізувати зарплати, при цьому, не підвищуючи собівартості продукції. Це і буде вирішенням багатьох соціальних проблем. За результатами минулого року, рівень виробництва у легкій промисловості впав на 5,3%. При цьому імпорт готових товарів легкої промисловості зріс на 45%, а якщо брати конкретно готові одяг і взуття, то за деякими позиціями імпорт зріс у 2-2,5 раза. І це при тому, що експорт знизився практично на 20%-30%, а деякі позиції - навіть на 40%. Для порівняння: якщо 20 років тому українська легка промисловість виробляла тканин 20 м на одного жителя України, то сьогодні і двох метрів не продукуємо. Якщо раніше панчішно-шкарпеткові вироби виготовляли понад 8 пар на жителя, то сьогодні – 1,5 пари. Якщо одягу - шість одиниць на жителя України, то сьогодні – менше ніж піводиниці. Але ж ми це можемо робити, вміємо і ми повинні це робити.

- З чого, на Вашу думку, потрібно почати відроджувати легку промисловість України?

- Дуже важливо підтримати українську легку промисловість “знизу”, від споживача. Якщо ви не хочете, щоб країна зубожіла, є одне просте правило: купуйте речі українського виробництва. Український штрих-код починається на 482. Також варто зазначити, що, попри важку ситуацію в Україні, ряд вітчизняних підприємств, зокрема Рівненський льонокомбінат, під керівництвом Олега Червонюка продовжують залишатися успішними.

Друге, що потрібно зробити, необхідно перевести схеми із давальницькою сировиною на повноцінний вихід і продаж готової продукції на внутрішній ринок України. Створити умови для виведення українських торгових марок на внутрішній ринок і ринок Європи.

Що стосується державної підтримки, то, відповідно до проекту “Концепції загальнодержавної цільової програми розвитку промисловості України на період до 2017 року”, стратегічним пріоритетом легкої промисловості має стати істотне зростання обсягів виробництва з орієнтацією на вітчизняного споживача. В тактичному плані цього слід досягти шляхом упорядкування сировинної бази й посилення захисту вітчизняного виробника в умовах вступу до ЄС.