“Фіалки тюремних мурів”

Закоханих відділяли одне від одного зони – чоловіча та жіноча, та крізь відстані й іржу допитів він відчував і любив у ній чистоту та незламність, вірність принципам честі, непідвладність табірним правилам, які знівечили не одну долю, а ще - велику любов до України. Листи з неволі в іншу неволю проходять через усю книгу. Ці сповнені ліризму листи допомагали вистояти, пережити нелюдські випробування, які випали на долю двох молодих закоханих, і залишаться в пам’яті тепер уже не одного покоління завдяки виходу в світ цієї книги.

Автор книги – Зоя Володимирівна Дідич, уродженка міста Костопіль, за освітою романо-германський філолог. Працювала в школах рідного міста, Костопільському медичному училищі, заступником голови державної адміністрації, а нині працює бібліотекарем спецшколи-інтернату. Вона також є авторкою збірки віршів “Я вам сказати мушу” та чотирьох монографій з мово- та літературознавства. Її вірші покладені на музику місцевим композитором Віктором Зданюком. Зоя Володимирівна займає активну позицію у розбудові української держави – 9 років очолювала районну організацію Народного Руху України, більше 5-ти років – міський осередок Союзу українок. Нагороджена вищою відзнакою Руху - нагрудним знаком “За заслуги перед українським народом”.

Під час презентації Зоя Володимирівна розповіла про історію написання своєї книги. Свого час Зоя Дідич познайомилася з головною героїнею книги Валентиною, і вони стали товаришувати. Якось Валентина розповіла письменниці про найцінніше, що мала – листи з табору від найдорожчої людини - Володимира Чернявського, кохання до якого вона зберігала в серці усе своє життя. Таким чином народилася ця книга, в основі якої покладена історія кохання в листах Володимира Івановича Чернявського та Валентини Федорівни Ковальчук. Їх відділяли одне від одного зони – чоловіча та жіноча, але це не заважало їм висловлювати теплі почуття, що підтримували у важкі часи обох. Двоє молодих людей стали заручниками комуністичного режиму тому, що боролись за свободу України. Незважаючи на тяжке тюремне життя, вони не зневірились, зберегли чистоту помислів, доброзичливість, навіть вважали себе щасливими. Назва книги була запозичена з одного з листів Володимира Чернявського, який якось побачив фіалку, що, пробившись крізь тюремні мури, росла на території колонії. Головні герої книги так і не побачили один одного, але в кінці книги Валентина каже, що попри те, що втратила цього святого чоловіка, п’ять десятків років її зігрівали його листи.

У заході взяли участь представники Рівненських та Костопільських організацій “Просвіти”, “Товариства політв’язнів і репресованих”, “Союзу українок”, Рівненської обласної організації НСПУ, Рівненських обласної та міської рад, обласного архіву, відділу освіти, Костопільської районної державної адміністрації, районної ради та районного будинку культури, районної газети “Надслучанський вісник” та редакції ТРК Березне. Була присутня й родина героїні книги Валентини Ковальчук – сім’я Тимочків, а також друзі та родина Богдана й Зої Дідичів. На жаль, головна героїня книги Валентина Ковальчук не дожила до дня, коли книга побачила світ. Символічним було й те, що день її відходу в інший світ 27 листопада збігся з презентацією книги. Наприкінці зустрічі Зоя Дідич передала листи, які були використані в книзі родичам Валентини Ковальчук.

Відредагувати книгу допоміг рівненський письменник, видавець, краєзнавець Євген Шморгун. Книгу було підготовлено до друку громадським видавництвом “Азалія” Рівненської письменницької організації та видано за сприяння Костопільської районної ради та райдержадміністрації.

Олексій ПОТЯНОК