№687 від 22.12.2014p. | |
Передплатний індекс: 23429 Тел. +38(0362) 623131, (098)0565477 |
#Відверта розмова
За майже півтора десятиріччя роботи нашого тижневика не було ще такої навали скарг від наших читачів на роботу банківських установ як в останні тижні. Тут і не пропущенні платежі за послуги, гроші фірм, які їхні власники не можуть сплатити через “касовий розрив” у фінустановах. Останньою краплею стала розповідь нашої читачки про неможливість зняти гроші, маючи на рахунку – 12 тисяч гривень, які їй перерахувала держава, як мамі новонародженої дитини.
Першим співрозмовником став керівник однієї з фінансових установ з великим досвідом роботи в банківській сфері.
- Що ж відбувається в даний час у банківській сфері?
- Для того, щоб дати відповідь на це досить не просте питання потрібно зрозуміти, що собою являють банки. Пересічні громадяни переконані, що банки це ті установи в яких зберігається багато грошей. Але це не так. У всьому світі Банки це лише посередники, які купують гроші в населення, підприємств та інших банків (беруть на депозити) та продають їх іншим громадянам та фірмам (видають кредити). Різниця між вартістю грошей, які банки купують та продають і є основним джерелом заробітку банків. Інші види діяльності фінансових установ такі, як обмін валюти та розрахунково-касове обслуговування набагато менш доходні і прожити на них жодному банку просто неможливо.
Що ж відбувається в нас? Обсяги кредитування, особливо за останні півтора року стрімко зменшувалися, і сьогодні кредити банки майже не видають. Окрім того, погіршилась і якість обслуговування кредитів. Тобто, доходи від цього основного виду нашої діяльності постійно зменшуються. Можна багато говорити чому це сталося, але я зупинюсь на одному з головних чинників – інфляції.
Кредити по визначенню не можуть видаватися під відсоткову ставку нижче рівня інфляції. Інакше це прямий збиток. Яка в нас у цьому році реальна інфляція? Відсотків 50% не менше. За таких умов мусить бути мінімальний відсоток за кредитом – не менше 70% річних у гривнях.
Тепер інше питання, хто ж під такий відсоток братиме кредит? Лише той, хто їх не планує повертати. Тобто без низької інфляції, не можна говорити про нормальну роботу банківської сфери в цілому.
Тепер другий чинник. Знайдіть сьогодні в Рівному хоча б одну банківську установу, в якій можна вільно придбати долари чи євро? А чи є сенс продавати валюту громадянам, коли на валютному “п’ятачку” курс на шість-сім гривень більше, а ніж може виставити працююча в правовому полі банківська установа? Згодний – питання досить риторичне.
Що ж тоді залишається банкам? Розрахунково-касові операції! Однак за останній рік і тут обсяги зменшилися, та й вижити на цьому виді діяльності просто нереально. Отже, не потрібно дивуватися проблемам в банківській сфері. Навпаки, те що сама система ще якось працює – це справжнє диво.
- Добре, але куди ж тоді йдуть гроші, які, як повідомляє НБУ ледве не щодня, мільярдами гривень виділяються на рефінансування та позики банкам?
- Питання потрібно сформулювати по іншому. На що може вистачити цих коштів. Сьогодні НБУ став заручником фінансової кризи. Грошей, які виділяє дуже мало для того, щоб зупинити ситуацію яка склалася на даний час в банківській сфері.
Сьогодні багато хто критикує керівника НБУ Гонтареву. А я хочу сказати, що вона робить все, щоб не допустити краху фінансової системи. Проте, на сьогодні у неї просто не має потрібних ресурсів. Єдиним реальним важелем впливу на ситуацію залишається все той же рівень інфляції, який примусово потрібно опустити хоча б до 5% річних та надія на те, що власники хоча б середніх та великих банків зможуть різко збільшити капітал фінустанов. Останнє на мою думку малоймовірно…
Наступним співрозмовником став фінансовий консультант однієї з великих корпорацій.
- Нинішня банківська криза була очікуваною, але вже сьогодні зрозуміло – фінансові катаклізми 1998 та 2008 років - дитячі забавки порівняно з нинішньою кризою. Ситуація не просто погана, вона жахлива.
Останнім часом багато банків брали гроші під депозит, щоб розрахуватися із вкладниками в яких повинен був завершитися термін договору. Тобто була “пірамідальна” система, яка рано чи пізно повинна була розвалитися. Через загальну кризу, громадяни та фірми різко зменшили обсяги нових депозитів і повертати гроші вкладникам стало неможливо.
- Але ж на цей випадок існує Фонд гарантування вкладів.
- Теоретично так, але фактично, наскільки він зможе компенсувати втрати - питання.
- Що ж тоді робити?
- Перш за все, владі потрібно розібратися з пріоритетами. Тобто, кого рятувати в першу чергу. Зрозуміло, що шкода банківські установи, в яких десятки, якщо не сотні тисяч працівників, яких немає куди працевлаштувати. Але потрібно дбати й про мільйони вкладників. Проте, як на мою думку, уряд та НБУ, за будь-яких умов, в першу чергу повинні захистити гроші юридичних осіб, які знаходяться на поточних рахунках. Якщо цього не буде зроблено, то “реальний сектор”, в якого забирають можливість нормально працювати і бути впевненим, що хоча б платежі банки проводитимуть, просто “піде в тінь” і тоді говорити про якесь мінімальне наповнення бюджету та пенсійного фонду не доведеться. Ось після цього і настане тотальна бюджетна катастрофа, а ми повернемося до стану першої половини дев’яностих, коли відсотків 80 всіх операцій у країні проводилися готівкою, або бартером.
Черговим співрозмовником, який поділився своїми думками стала керівник однієї з місцевих фірм.
- Щодо мене, то я взагалі банкам ніколи не довіряла. Якщо в мене на поточному рахунку фірми з’являються кошти, то того ж дня здійснюю всі можливі платежі, а решту знімаю. Якщо є вільні кошти, то краще придбати квартиру та здати її, ніж класти гроші на депозит.
Мало нас обманювали банки? Згадайте хоча б “ощадні книжки”. Мої батьки все життя відкладали “на чорний день”, а коли він настав і в батька стався інсульт, то жодної копійки з цих горе “книжок” він так і не зміг зняти. Врятувало те, що я вже на той час добре заробляла, тому мала змогу його лікувати.
Сьогодні, ситуація нічим не краща. Людей кинуть банкіри, і з награбованими грошима у наївних українців втечуть, а влада буде розводити руками і звинувачувати в усьому кризу. На мою думку, єдиний надійний банк у нас – це трьохлітрова банка. Так було, є і буде.
22.12.2014 | Володимир Конєв |
Рівне-Ракурс №10 від 22.12.2014p. На головну сторінку |