Рівненському тролейбусу 40 років. Валентин ТКАЧУК: “Майбутнє – за екологічним громадським транспортом”

За словами міського голови Рівного Володимира Хомка, у нинішнього директора КП “Рівнеелектроавтотранс” Валентина ТКАЧУКА (на фото), крім хорошого управлінського досвіду одна перевага - у нього немає власного бізнесу в галузі перевезень, тож приватний інтерес не заважає основній роботі. Загалом, Валентин Миколайович, як і керманич міста, вважає, що майбутнє - за тролейбусами як екологічним видом громадського транспорту, що дає змогу городянам дихати чистим повітрям.

“Рівнеелектроавтотранс”: славні сторінки історії

Новий вид міського транспорту впевнено входив у повсякденне життя рівнян, завойовував їх симпатії. Перших водіїв довелося запрошувати з Полтави, Хмельницького, але дбали й про власні кадри. Група з 30 чоловік, котрі навчалися у спецкомбінаті в Києві, згодом стала ядром Рівненського тролейбусного управління, яке з’явилося в нашому місті 1 листопада 1974 року. На єдиний тоді маршрут № 1 “Мототрек - Курчатова - Відінська - Московська (Степана Бандери) - Кузнецова (Княгині Ольги) - Ленінська (Соборна) - Коцюбинського - РЗВА” виїжджало 25 чеських тролейбусів “Шкода”. Довжина оборотного рейсу становила 13,1 км. А вже 30 квітня жителі обласного центру отримали новий маршрут першої черги № 2 “Мототрек - Курчатова - Відінська - Московська - Кузнецова - Ленінська - Паризької комуни - Боярка”. Невдовзі, 5 листопада 1975 року, було відкрито й другу чергу маршруту № 2, що з’єднав Боярку і Льонокомбінат. Довжина оборотного рейсу - 17,8 км.

Тролейбусний парк Рівного продовжував поповнюватися новими тролейбусами. Тому в 1976 році вирішили відкрити ще один маршрут, який би з’єднував Залізничний вокзал із Мототреком. Так 5 грудня 1976 року з’явилася в обласному центрі “трійка”. 18 серпня 1977 року в Рівному почав курсувати тролейбус № 4 “Мототрек - Льонокомбінат”. Через чотири роки в експлуатацію ввели нові тридверні машини з гідропідсилювачем керма. В 1989 році вулицями міста вже їздили тролейбуси нового покоління марки “Шкода-14Tr”, вигляд яких був значно осучаснений порівняно з попередниками. У цьому ж році з’явився ще один тролейбусний маршрут за номером № 5 - від РЗВА до Ювілейного (новорічний подарунок рівнянам - відкрився 30 грудня 1988 року).

Чергове розширення мережі “рогатого” руху відбулося вже в незалежній Україні. Так, у 1992 році починає курсувати тролейбус № 6, який з’єднав РЗВА і РЗТО. Маршрут “шістки” проходив за містом - по магістралі в сторону Луцька, пересікаючи села Обарів, Ставки, Городок. У 1993 році на вулицях Рівного з’явилися перші українські машини ЮМЗ Т-1 - дебютні українські тролейбуси, які майже нічим не поступалися закордонним. Але, на жаль, у 1995 році нові заводські “рогаті автобуси” перестали поповнювати депо. В основному тролейбусне управління поповнювалося за рахунок тролейбусів із Чехії, що вже були у користуванні. Новеньких вітчизняних тролейбусів Рівне чекало аж до початку 2007 року.

В 2000 році Рівненське тролейбусне управління перейменували в Комунальне підприємство “Рівнеелектроавтотранс” Рівненської міської Ради. Нові маршрути більше не відкривалися, лише коригувалися, зокрема тролейбус за № 5 почав “копіювати” № 1. А в 2003 році міська влада вирішила розпочати будувати тролейбусну лінію на мікрорайон Північний. І в травні 2005 року офіційно представили рівнянам нові тролейбусні маршрути6 № 7 “Північний - Боярка”, № 8 “Північний - Залізничний вокзал” та № 9 “Північний - Мототрек”, які значно покращили життя пільговикам та не дуже заможним людям. Тепер з вулиці Є. Коновальця пасажири на тролейбусах можуть добратися майже до будь-якого куточку обласного центру.

“Працюємо в нерівних економічних умовах”

Мабуть, кожному, хто приїздить у наше місто, здається, що рівненські транспортники живуть якщо не розкішно, то принаймні добре: часто ходять тролейбуси, маршрутки, обладнано зупинки, черг на них, по суті, немає.

- І це справді так, - запевняє директор КП “Рівнеелектроавтотранс” Валентин Ткачук. - Чимало зусиль докладають усі працівники нашого підприємства, щоб жителі міста могли вчасно і безпечно приїхати на роботу і повернутися додому, зрештою, почувалися якщо не комфортно, то мали, бодай, певні зручності. І вони їх, безперечно, мають. Вже 40 років ми не зраджуємо основному виду діяльності підприємства - перевезення пасажирів тролейбусами. На дев’яти міських маршрутах перевозиться близько 22 мільйонів пасажирів, з них більше 12,5 мільйона чоловік - це пасажири-пільговики, яким законодавчими актами України надано право безкоштовного проїзду, тобто до 56,8% населення міста на законній підставі звільнено від оплати за проїзд, хоча механізму повного покриття збитків у сумі близько 4 мільйонів гривень, щорічно спричинених дією цих законів, немає. Дуже хотілося б, аби ця проблема була вирішена на законодавчому рівні.

За останній рік було закуплено за рахунок коштів підприємства 10 одиниць польських тролейбусів “Ельч”, які вже були у використанні. На підприємстві проводяться заходи по підвищенню ефективності роботи, створено мережу із 32 комп’ютерів, впроваджено нові прогресивні програми обліку і управління, постійно проводяться роботи по модернізації трансформаторних тягових підстанцій, хоча вони вимагають залучення чималих коштів. Окрім того, вдалося знайти 300 тисяч гривень на монтаж спеціальної стрілки в електролінії біля Будинку офіцерів, щоб оптимізувати один із найдовших тролейбусних маршрутів”.

На ринку перевезень конкурувати тяжко, адже ми працюємо з приватним транспортом в нерівних економічних умовах. У нас з ними різні системи оподаткування, адже ми утримуємо громіздкі основні фонди та соціальну сферу, а також платимо пільгові пенсії колишнім працівникам підприємства. На підприємстві повністю збережено і утримується вся соціальна сфера: база відпочинку, оздоровчий комплекс із сауною та басейном; зимовий сад, кімнати приймання їжі та психологічного розвантаження, готуються матеріали на недержавне пенсійне страхування працівників.

Основне багатство підприємства - це його кадри. Із штатних 462 чоловік понад 45 працюють на підприємстві 30 і більше років. Серед них водії тролейбуса - Шиманський І.М, Качаров В.Б., Яблоцький О.О, Забора К.А., інженер з якості Зозулюк Г.П., завгосп Ярмольчук С.А., мийник тролейбусів Поліщук Р.В., слюсар-електрик Дашкель В.В., електромонтер тягової підстанції Блащук М.М., головний інженер Блащук В.М. На підприємстві працює понад 30 сімейних династій - Дем’янчуки, Горбатюки, Лукянчуки, Бубновичі, Горощуки, Ярмольчуки, Занічковські, Долинські.

“Нове призначення було для мене несподіванкою”

- наголосив у розмові з кореспондентом “Рівне-Ракурсу” Валентин Ткачук. Але навряд чи вибір міського голови Рівного кандидата на посаду директора КП “Рівнеелектроавтотанс” був випадковим. Нагадаємо, не так давно переможцем Х загальноміського рейтингу популярності “Гордість міста -2012” у номінації “Кращий колектив комунального господарства” було визнане Комунальне автотранспортне підприємство 1728, яке на той час очолював Валентин Миколайович. Тож головним тролейбусником Рівного став досвідчений менеджер нової формації, який з першого дня роботи на новій посаді чітко визначив пріоритети в діяльності підприємства, доведеного до хронічного безгрошів’я не без сприяння попереднього керівництва: стабілізувати ситуацію на підприємстві, ліквідувати заборгованість по зарплаті, створити нормальні умови праці і тим самим зупинити масові звільнення водіїв і контролерів. Чи вдалося цього досягти?

- За 15 місяців моєї роботи на посаді директора, - зазначив Валентин Ткачук, - вдалося стабілізувати роботу підприємства за рахунок, передовсім, збільшення випуску на лінію кількості одиниць рухомого складу. Нині на маршрутах працює майже три четверті тролейбусного парку - 59 одиниць з 80, а раніше - менше 40. Завдяки цьому сьогодні стабільно виплачується зарплата і стабільно платиться аванс. Середньомісячна зарплата на підприємстві сягнула до 3029 гривень, відсутня плинність кадрів, а це - запорука чіткої та злагодженої роботи колективу в штатному режимі.

Звичайно, це далося нелегко. Довелося працювати з людьми, що були доведені до відчаю затримками з виплати зарплати. Я не обіцяв нічого, крім одного: буде дисципліна - буде зар­плата. Люди на це погодилися і взялися до роботи. Не обійшлося без оптимізації чисельності колективу, декого довелося скоротити - в основному, з адмінперсоналу. Натомість оголосили додатковий набір водіїв та кондукторів.

Напередодні 40-річчя рівненського тролейбусу хочу подякувати міській й обласній владі за підтримку розвитку громадського електротранспорту. Це свідчить про авторитет “Рівнеелектроавтотрансу” та його чільне місце серед транспортників міста. Хотілося б, щоб держава виконала свою функцію щодо оновлення рухомого складу, бо зношеність тролейбусів уже перейшла всі можливі нормативи, і лише самовіддана праця людей дозволяє здійснювати перевезення пасажирів у Рівному. Дякую всім, хто пов’язав своє життя з нашим підприємством, за відданість професії, любов до рідного міста та його мешканців. Нових вам виробничих здобутків, благополуччя та успіхів в особистому життя!