№255 від 31.08.2006p. | |
Передплатний індекс: 23429 Тел. +38(0362) 623131, (098)0565477 |
#А от я знаю історію!..
Доброго дня, шановна редакціє!
А тепер і моя мама побачила у Вашій газеті умови конкурсу й запропонувала мені переповісти історії, які чула від своїх знайомих. Сподіваюсь, що ці дві історії та третю, яка трапилася зі мною, із задоволенням прочитають читачі улюбленої газети нашої сім’ї.
Собачі ревнощі
Молоде подружжя заселилося у нову хату, а сарай ще не був добудований. Проте, молодій господині дуже захотілося мати власну худобу, і чоловік подарував їй на день народження двох підсвинків - самця та самичку, тільки де ж їх тримати? Чоловік попросив тестя, і той надав тимчасовий притулок поросятам у вольєрі, де жила вівчарка.
Побачивши непроханих гостей, Альфа спочатку погарчала для годиться, та потім, ніби, змирилася з долею, проте...Коли її випустили подихати свіжим повітрям, відчинила лапою хвіртку і втекла геть! І так поневірялася по селу доти, допоки не забрали поросят. І лише попоївши яловичини на знак компенсації за моральні страждання, погодилася повернутися до свого вольєру.
Пожартував...
Коли старенькі сиділи усю ніч біля небіжчика та позасинали, втомившись читати молитви і Святе Письмо, нагодився син покійного, і, будучи напідпитку, вирішив пожартувати. Підняв татка з домовини і поставив коло печі, підперши попід руки рогачами, наче милицями. Прокинулася одна бабуся та, побачивши таку картину, знепритомніла. Закліпала очима друга і здійняла такий лемент, що усе село збіглося. Посадили горе-жартівника на 15 діб у “холодну”, а той виправдовується: “Мама дуже побивалася, то я хотів батька оживити!”. А сам ледь не довів неньку до інфаркту!
Як Мурка паспорт врятувала
Ця історія трапилася зі мною півроку тому, коли я влаштувалася продавцем у хлібний кіоск. Дуже дошкуляли миші, яких не спокушала ні ковбаса у пастці, ні отруйні пігулки із запахом сиру, на які розщедрився хазяїн. Саме тоді приблудилися до нас двоє кошенят: біленький гарненький “хлопчик” і плямиста, схожа на гієну, “дівчинка”. Шкода було їх, та ми боялися, що вони наслідять у кіоску, тому, підгодувавши ковбаскою з канапок, наказали йти геть. Біленький пішов, і знайшов собі притулок у сусідньому магазині, натомість Мурка забігла до кіоска і вляглася під стільцем - не піду, це мій дім. З того часу ми почали її підгодовувати, але на ніч не залишали. Миші, злякавшись котячого духу, ніби пішли геть, та одного разу...
Під час обідньої перерви я пішла на пошту отримати посилку. Коли повернулася - біля кіоска стояла сила-силенна покупців. Швиденько відчинила двері - і до роботи. Після того, як втомлена прийшла додому, згадала, що забула на роботі паспорт. Наступного ранку, відчинивши двері, побачила таку картину: спить моя Мурка на підлозі, тримаючи у зубах мертву мишу, а з-під її лапок стирчить мій паспорт! Можливо, коли сіроманка хотіла поласувати “синьою книжечкою”, киця її й уполювала. Документ, на щастя, виявився неушкодженим, тільки на шкіряній обкладинці лишилися ледь помітні сліди від мишачих зубів.
В нагороду Мурка отримала цілу сардельку, а миші з того часу до нас не потикаються.
31.08.2006 | Ольга ЗАЇКА, м.Здолбунів |
Рівне-Ракурс №10 від 31.08.2006p. На головну сторінку |