Рівненський боєць "Донбасу" про Іловайський котел і полон

Свою розповідь В’ячеслав розпочав з опису пережитих ним подій під Іловайськом: “Звичайно в Іловайську воював не тільки наш батальйон “Донбас”, але й інші. 28 серпня було сформовано колони для виходу з оточення, під час руху ми розділилися: військові направилися праворуч, а наш батальйон ліворуч. У нас не було техніки з якої можна вести вогонь, лише один БРДМ. Тільки ми вийшли на відкриту місцевість як почалися обстріли з танків і мінометів. Дорога виявилась перекрита вантажівкою, ми почали відступати до Червоносільська, де наткнулися і взяли в полон псковських десантників, які вважали, що знаходяться в Ростовській області. В одному з будинків ми зайняли оборону, бій тривав 6 годин, ми поступово відступали до останнього будинку в селищі. Коли наступило затишшя ми почали збирати “двохсотих” і “трьохсотих”. Були спроби домовитися по рації з ворогом про наш безпечний відступ до буферної зони в обмін на російських десантників. У відповідь сказали, що вони і нас і своїх військових перестріляють. Поранені під обстрілами почали гинути, щоб цього уникнути і врятувати товаришів ми здалися в полон.”

В’ячеслава разом з його товаришами, яких було 25, тримали у старому бомбосховищі, із зручностей були лише вода і ліжка. Всього у полоні знаходилося 110 українських військових. Як не дивно, але ворог володів списками з іменами і позивними всіх полонених. Звільняли з полону зачитуючи імена, на 4 місяць В’ячеслав почув і себе. “За кожного звільненого ми дуже раділи, так саме раділи, а не заздрили”, - каже рівнянин.

“Серед ворогів були загалом росіяни і чеченці, вони не дуже між собою ладнали. Одного разу під час п‘янки чеченці побилися і підірвали в кімнаті гранату. Нас взагалі називали американськими найманцями і казали, що ми отримуємо високі зарплати в доларах. Хоча насправді за 3 місяці я отримав лише 975 гривень. У мене було таке враження, що бойовики знаходяться під дією гіпнозу і не розуміють, що відбувається”, - розповідає Каплан.

Стосовно амуніції з слів рівнянина наші військові ведуть бойові дії в одному “секонд-хенді”, бронежилети важкі і “не дихають”, зроблені на половину з пластику, те саме стосується зброї, для прикладу приводить свій власний підствольний гранатомет, який вистрілює 10 гранат з яких лише 3 підриваються.

В’ячеслав вважає, що для успішного завершення операції потрібно йти в атаку і змусити командування перестати думати про свій “карман”. Стосовно військового стану повідомив, що він поки не потрібний, мовляв рано його вводити ми і так впораємося. Щодо полонених є Женевська угода, якої наші військові дотримуються, на відміну від сепаратистів. “Ми могли уникнути війни, якби вчасно закрили кордон з Росією проте очевидно, що комусь це було не вигідно”, - говорить боєць батальйону “Донбас”. “Я ні разу не бачив, щоб хоч одна операція Генерального штабу пройшла успішно”, - саме так коментує дії командування В’ячеслав. З його слів командування навіть не дає наказу змінювати позиції нашим військовим, тобто їх обстріляли і замість зміни дислокації, на те саме місце відправляють нових бійців.

“В сьогоднішньому мирному житті дратує лише поведінка правоохоронних органів міліції, прокуратури. Вони не знають як воно бути на передовій, тому і відносяться до своєї роботи так зухвало. Тут народ просто живе, немає відчуття, що йде війна”, - каже В’ячеслав про сьогоднішнє міське життя.

Детальну інформацію стосовно себе В’ячеслав не хотів називати оскільки планує повернутися в зону АТО.