“Є велике бажання досягти успіху”

“Я досить оптимістично сприйняв пропозицію очолити РЗВА”

- Юрію Васильовичу, на Рівненському заводі високовольтної апаратури Вас знають півтора десятка років. Але для наших читачів Ви - нова людина, тож розкажіть коротко про себе.

- Після закінчення в 1987 році Київського політехнічного інституту, де отримав спеціальність інженера-електромеханіка, чотири роки працював конструктором на заводі “Арсенал”. У 1990-му відкрив свій невеличкий бізнес - виробництво банківського обладнання, також займався ремонтно-будівельними роботами. В 1999 році почав співпрацювати з РЗВА як інженер. Мною були впроваджені деякі пропозиції щодо вдосконалення технології виробництва продукції заводу. Також я впровадив на підприємстві власну розробку - стендове обладнання для випробування високовольтних вимикачів. Потім почав займатися розвитком виробництва низьковольтної апаратури, для цього була створена окрема фірма. Щоправда, в 2005 році рішенням ради акціонерів проект був закрити, тож я покинув завод.

В 2008 році, у розпал кризи, на прохання акціонерів РЗВА, відновив співпрацю з концерном “Високовольтний союз”, організувавши протягом року в Києві високотехнологічну інженерно-виробничу компанію. Проект, пов’язаний з виробництвом мік-ропроцесорного обладнання та виконанням проектних робіт в електроенергетичній галузі, був досить успішним - буквально за півроку ми вийшли на ринки Росії, Казахстану й успішно позиціонувалися в Україні. Після закінчення контракту, попри те, що мені пропонували залишитись в концерні, я знову повернувся до своїх справ. Останню пропозицію акціонерів - очолити РЗВА - отримав у грудні минулого року. Вона мене зацікавила.

- Вам не було боязко в такий складний час, коли в країні криза і триває війна на Сході держави, взяти на себе відповідальність за долю РЗВА та його працівників?

- Час складний, але цікавий. Добре знаючи завод та його потенціал, людей, які тут працюють, технологічну, конструкторську і комерційну школу підприємства, я досить оптимістично сприйняв пропозицію очолити РЗВА. Процес адаптації в колективі у мене пройшов непомітно: повернувся так, ніби ніколи не покидав завод. І сьогодні, за результатами першого місяця роботи керівником підприємства, я не втратив оптимізму. Є дуже велике прагнення акціонерів успішно реалізувати проект “РЗВА”, дати заводу друге, третє, четверте чи навіть п’яте дихання. На підприємстві вже були кризові явища в 90-року, 2008-2009-му, почались вони й торік. Але, незважаючи на труднощі, воля акціонерів заводу спрямована на організацію ефективної роботи, модернізацію підприємства, розширення ринків збуту високотехнологічної продукції РЗВА та вирішення соціальних питань. А це - міцний фундамент, на якому можна будувати і розвивати сучасне виробництво.

“Наш завод уже почав готуватись до вирішення глобальних проблем”

- Яким поточним питанням і перспективним планам Вам доводиться приділяти найбільшу увагу?

- Головна проблема підприємства - дефіцит обігових коштів. Це можна пояснити, по-перше, тим, що на початку року в нас завжди йде сезонний спад замовлень, але так було завжди в усі часи. По-друге, в країні йде війна на Сході. І по-третє, для нас закрились ринки Росії і Донбасу. А Донецьк - дуже великий споживач, високоенергетичне виробництво регіону стимулювало великий попит на електротехнічну продукцію РЗВА. Крім того, підприємство втратило ще деякі ринки. Але нас не лякають труднощі, адже наші продавці забезпечили хороший портфель замовлень.

Усе, що потрібно для успішної роботи РЗВА, - оборотні кошти, які, на жаль, суттєво знецінилися внаслідок інфляції та девальвації. При двомісячному циклі виготовлення продукції ми ще маємо два-три місяці відстрочки платежу за виконану роботу. Тобто, якщо сьогодні, отримавши невеличку авансову плату, запускаємо замовлення у виробництво, то остаточний розрахунок за поставлену замовнику продукцію буде через п’ять місяців. За цей час важко спрогнозувати майбутній курс гривні та її купівельну спроможність. Також є певні обмеження щодо компенсації девальваційних впливів у державних компаній, з якими ми співпрацюємо.

Однак більш значні завдання постануть перед підприємством після вирішення сьогоднішніх проблем. Завод поступово втягується у міжнародні ринки, йде світова конкуренція, на український ринок почали заходити китайські виробники. Раніше їх у нас не було, і це дуже серйозний виклик. На прикладі експансії китайських товарів у вітчизняних супермаркетах побутової техніки й автосалонах ми вже переконались у вмінні китайців просувати свою продукцію на міжнародних ринках. Нині в Україні все частіше з’являється китайська та корейська електротехнічна продукція, подібна виробам РЗВА. Ми вже це бачимо, відчуваємо й усвідомлюємо, що через рік-два ринок може суттєво змінитися. Тому завод уже має готуватись до боротьби за споживача - внутрішнього і зовнішнього - з китайськими виробниками. Це дуже жорстка конкуренція - за цінами та якістю. Мушу зазначити, що за останні 15-20 років Китай зробив революцію в якості, ще років п’ять - і Піднебесна стане еталоном якості в багатьох сегментах ринку.

Намагаючись вирішувати зараз локальні завдання, наш завод уже почав готуватись до вирішення глобальних проблем, які через рік-два набудуть більшої актуальності, ніж сьогодні. Вирішення і першого і другого завдань пов’язане з досить великими коштами. Нам треба перебудовувати виробництво, знижувати собівартість, визначати нові технологічні маршрути, шукати нових постачальників. Мені цікаво працювати над вирішенням цих проблем. До того ж, я переконаний, на заводі є люди, з якими можна їх системно вирішувати. І це додає мені віри в досягнення успіху спільними зусиллями.

“Без скорочення людей РЗВА сьогодні, напевне, вже б не було”

- Як Ви оцінюєте скорочення працівників підприємства, яке сталось торік та збурило колектив РЗВА?

- Коли я в січні цього року прийшов на завод, скорочення вже відбулося. На жаль, воно було дуже болючим для колективу, а найприкріше - що проводилося дуже швидко і не завжди з належною увагою до працівників. Водночас необхідно чітко усвідомити, що без скорочення людей РЗВА сьогодні, напевне, вже б не було. Ми б швидко проїли обігові кошти, після чого починати все з нуля було б набагато складніше. Звісно, погано те, що дехто із заводчан залишився без роботи, а з іншого боку - без роботи могли залишитися всі.

- Зараз завод завантажений за повною програмою?

- В нас достатній портфель замовлень. На жаль, ще раз нагадаю, для їх виконання нам не вистачає обігових коштів, аби придбати комплектацію, розрахуватись за газ та електроенергію, виплатити колективу зарплату. Тому ми вимушені працювати в авральному режимі.

- До речі, екс-губернатор Рівненщини Сергій Рибачок пообіцяв посприяти РЗВА в забезпеченні замовленнями на Донбасі, де енергетична інфраструктура зазнала руйнувань внаслідок бойових дій. Завод їх отримав?

- Ми чекаємо завершення антитерористичної операції та миру на Донбасі і як громадяни України, і як виробники електротехнічного обладнання, яке вкрай необхідне там для відновлення енергооб’єктів та електропідстанцій, пошкоджених під час збройного протистояння. У разі нормалізації ситуації на Донбасі, завод готовий максимально швидко допомогти відновити там систему енергозабезпечення.

- Ви знайомі з роботою електротехнічних підприємств за кордоном?

- Звичайно, я мав нагоду побувати на цих заводах не тільки в Україні, а і в Німеччині та Росії. Повинен сказати, що вітчизняна електротехнічна галузь дуже конкурентоздатна на російському ринку. Що стосується німецьких виробників, то нам треба ще багато-багато років працювати, аби вийти на їх технологічний рівень. Але це не лише завдання РЗВА, а й проблема політичної, економічної та фінансової стабільності в державі, створення сприятливих умов для розвитку бізнесу. РЗВА особливої допомоги не потрібно - нам, як і всьому вітчизняному бізнесу, треба, аби в Україні було достатньо платоспроможних покупців.

“Не можу без сліз згадувати кривавий четвер – 20 лютого”

- Юрію Васильовичу, у Вас є досвід керування великим колективом?

- Найбільший колектив, яким я керував, налічував 80 чоловік. Але, вважаю, якщо у великій компанії є достатня кількість грамотних фахівців на різних рівнях, то великої різниці немає в керуванні що 30 працівниками, що 80-ма, що 630-ма - стільки налічує сьогодні наш колектив. На РЗВА сформувалася ефективна школа управління, є достатня кількість компетентних фахівців, тому я почуваю себе тут упевнено.

- За роки професійної діяльності у Вас, напевне, виробився свій стиль управління підприємством?

- Про управління виробництвом, теоретичні положення та практичні результати успішного менеджменту можу говорити багато, але це - тема великої окремої розмови. Зараз можу сказати, що мій стиль керівника доволі комфортний і психологічно не травматичний для людей, з якими я працюю.

- Останнє запитання. Всі ми пам’ятаємо, як починався київський Євромайдан - провалом євроінтеграції та брутальним розгоном за наказом Януковича мирного мітингу “Беркутом”. Ви були учасником останнього Майдану?

- Я добре пам’ятаю події Революції гідності, які вже стали історією. Це було 30 листопада 2013 року. А вже 1 грудня на Майдан Незалежності вийшло півмільйона обурених міліцейським свавіллям киян та мешканців інших міст і сіл, які вимагали зміни влади. Я був серед них. Також був у числі киян, які 11 грудня відгукнулись на заклик Руслани “Києве, вставай!” і вийшли на Майдан у ніч його першого штурму. Звичайно, як багато українців, допомагав протестувальникам - передавав продукти, гроші й теплі речі, будував барикади. Не можу без сліз згадувати кривавий четвер - 20 лютого. Найбільш жорстоке протистояння відбулось на вулиці Інститутській, де, переважно від куль снайперів, загинуло більш ніж півсотні повстанців. Їхній подвиг навічно залишиться в народній пам’яті.