Злети та падіння Рівненської спортивної арени

Пане Валентин, яка на сьогодні ситуація з фінансуванням стадіону та чи вистачає вам коштів?

- Фінансування здійснюється виключно з місцевого міського бюджету, виділяється 1 мільйон 200 тисяч. В цю суму входить заробітня плата та оплата комунальних послуг. Наразі у нас є три платних орендарів і певну кількість коштів на закупівлю фарби, трави, міндобрив ми отримуємо завдяки їм, адже загалом стадіон знаходиться в безоплатній оренді в спортивних школах та товариствах.

З слів пана Валентина стадіон обслуговує 27 працівників, а площа самої чаши стадіону разом з прилеглими спортивними спорудами (запасне футбольне поле, скейтплощадка, сектор для метання молоту та спису) - 5,6812 гектара, окрім цього до стадіону, ще належить стара непрацююча котельня площею 217 метрів квадратних. Через те, що котельня перестала функціонувати років 20 тому назад, виживати стадіону доводится за рахунок електрообігрівачів.

Стадіон мав бути переданий повністю обласній раді, але з’явилися сумніви, тому було вирішено віддати обласній раді лише половину задля спільного фінансування реконструкції, проте все закінчилося тим, що було зроблено чудові передпроектні пропозиції і подіями майдану, після яких реконструкція була відкладена на невизначений термін.

Валентине Олександровиче, що ви можете розповісти про історію створення стадіону?

- Спочатку стадіон належав Львівській залізниці, була команда Локомотив, яка згодом стала Колгоспником та передалась у власність профспілок. Перший стадіон був дерев’яний, з дерев’яними воротами та лавочками. Потім з’явився теперішній стадіон, який був зданий в експлуатацію у листопаді 1970 року та вміщував 25 тисяч глядачів. Доки команда “Верес” грала у вищій лізі до нас приїжджали досить потужні команди та Рівне займало непогані місця. Основним нашим суперником на той час була команда “Волинь”, яка на відміну від Вересу досі зберігає свій статус та виступає у чемпіонаті України.

Яким ви бачите майбутнє стадіону?

- Ми живемо надією, які б не були часи, і на мою думку ця споруда дуже потрібна для жителів міста, оскільки до нас приїздять спортсмени з Білорусії, Молдови, Росії, тому ми проводимо міжнародні змагання на доволі хорошому рівні, особливо по легкій атлетиці, а згодом відновимо і футбол. Наше футбольне поле знаходиться у досить не поганому стані, нам вдалося його зберегти попри скрутні часи, тому ми надіємося на краще, на закінчення темної смуги та настання просвітління, адже всі розуміють, що спорт це здоров’я нації. Якщо у нас продовжать займатися діти, які беруть участь у чемпіонатах Європи та України, займаючи високі призові місця не зважаючи на умови в яких вони тренеруються, то при створені належних умов, які передбачаються проектом – наш стадіон взагалі стане центром спорту Західної України, адже на Авангарді передбачалося створення потужної бази як для легкої атлетики так і для футболу.