Великі “двієчники”: письменники, які погано училися

Пропонуємо цікаві факти  про відомих письменників, які погано училися. Всіх їх об’єднує те, що відкрити  свої таланти та почати творчий розвиток вони змогли лише після закінчення навчання, під час якого вчителі навіть не могли і припустити, що ці люди не диваки, а просто талановиті люди, яким  погані оцінки не завадили досягти визнання та всесвітньої слави.

Поступаючи до Ніжинської гімназії, М.В. Гоголь виявив пізнання лише за Законом Божим, в інших науках був відверто слабкий. Учитель латинської мови, єдиний педагог, який залишив про Гоголя свої спогади, повідомляв: “Він навчався у мене три роки і нічому не навчився ...”

О.С. Пушкін був явним гуманітарієм. Він ледве встигав у ліцеї та плакав на уроках арифметики. Після атестації, на врученні дипломів майбутній письменник виявився другим з кінця. Багато читав, цікавився новим, але абсолютно нічого не розумів у математиці й отримував з цього предмету двійки. Однак це не завадило Олександру Сергійовичу стати генієм світової літератури.

А.П. Чехов два рази залишався в гімназії на другий рік. У третьому класі - через погані оцінки з арифметики та географії, у п’ятому класі - через суцільні двійки з грецької мови. Дивно, що з російської словесності майбутній письменник ніколи не отримував більше четвірки. Зате, коли Чехов вступив до медичного університету і там почав писати оповідання, то відкрив себе в абсолютно новій якості.

Л.М. Толстой не мав диплому про освіту. Біографи письменника відзначають, що великого завзяття до навчальних дисциплін він в юності не виявляв. У 9 років він залишився сиротою, і численні опікуни-родичі вважали за краще тішити юного графа і не дуже лаяли його за неуспіхи в навчанні. В університеті Толстой залишився на другий рік через “незадовільно” з історії та німецької мови. А після другого курсу і зовсім кинув університет.

О. де Бальзак з дитинства не виявляв особливої тяги до знань. Під час навчання у коледжі-інтернаті він немов був відсутній - часто дивився у вікно, на запитання відповідав незрозуміло. Такі “успіхи” у навчанні дратували батьків, тому вони часто відправляли хлопчика до комори під сходами відбувати покарання. Там він спокійно діставав приховану книжку і починав читати. Так непомітно пролетіли сім років навчання, протягом яких майбутній письменник перебивався з двійок на трійки, отримував погрози батьків і запоєм читав у “карцері”. Згодом він відвідував ще два навчальних заклади, але ніде не відзначався знаннями. У підсумку батько просто махнув рукою на сина, давши тому можливість самостійно облаштувати свою долю. Сьогодні ми розуміємо, що таке рішення виявилося на рідкість правильним.

У школі І. О. Бунін навчався погано, незважаючи на те, що ніяких труднощів в осягненні знань не відчував. Він швидко зрозумів, що йому більше підходить самоосвіта. Коли майбутньому письменнику було 11 років, батьки віддали його вчитися до гімназії. Однак навчався там він дуже погано, а точніше, майже зовсім не вчився, оскільки наука його майже не цікавила. Він частіше ганяв голубів, ніж сидів за підручниками. У третьому класі його залишили на другий рік. Однак після третього класу він кидає гімназію і надалі навчається вдома під керівництвом старшого брата Юлія.

Серед усіх знаменитостей-двієчників самим завзятим можна назвати І.А. Бродського. У школі він вчився не просто погано, а дуже погано. “Упертий, наполегливий, ледачий. Грубий. Заважає проведенню уроків. Домашні письмові завдання виконує дуже погано, а то і зовсім не виконує. Зошити має неохайні, брудні, з написами і малюнками”, - ось характеристика учня четвертого класу Йосипа Бродського. У 5 класі майбутній поет замість уроків бродив вулицями, фасади будинків розповідали йому про історію більше, ніж будь-які підручники. У 1954 р., закінчивши сьомий клас, Йосип мав чотири двійки - з математики, фізики, хімії та англійської мови. Недбайливого учня залишили на другий рік, але у 1955 р. він і зовсім кинув навчання. Йому було п’ятнадцять років. Ніхто тоді й припустити не міг, що він стане відомим поетом і лауреатом Нобелівської п ремії.

Письменники із розладнаною психікою

Багато хто вважає, що психічне здоров’я - це відсутність психічних захворювань. Насправді це загальне благополуччя, на тлі якого людина здатна реалізовувати свій потенціал і справлятися з щоденним стресом. 10 жовтня  відзначають  Всесвітній день психічного здоров’я. У цей день нагадують, як важливо своєчасно боротися зі стресами та депресією, що призводять до психічних захворювань.

 На честь цього свята пропонуємо цікаві факти щодо   відомих письменників, які були не зовсім психічно здорові.

Ернест Хемінгуей. Психологічний стан цього генія американської літератури був далекий від благополучного. Знач-ну частину життя письменник страждав від алкогольної залежності. Але були й інші діагнози - від психозу і травматичного пошкодження мозку до нарцисичного розладу особистості. Письменника помістили в психіатричну клініку, де після деяких сеансів він зовсім втратив і пам’ять, і здатність формулювати думки. А незабаром після виписки, у липні 1961 р., він застрелився зі своєї улюбленої рушниці.

Лев Толстой. Письменник страждав від частих, глибоких і тривалих нападів депресії. Перед смертю він навіть вирішив стати мандрівником і обрав шлях стриманості  та строгий спосіб життя. Дане рішення і згубило його - у подорожі Лев Миколайович “підхопив” запалення легенів і помер від цієї хвороби.

Джонатан Свіфт. Певні симптоми психічного розладу письменника з’явилися рано. З кожним роком дивацтва Свіфта частішали, а до старості письменник перетворився на справжнього психа. Одного разу він настільки активно став чухати свої очі, що на віках з’явилася кров. Побачивши своє відображення в дзеркал, він задумав вийняти око з очниці. Знадобилося кілька чоловіків, щоб не дати письменнику це зробити. Після цього випадку письменник замовк і за цілий рік не вимовив жодного слова.

Едгар Аллан По. Письменник не приховував своїх психічних проблем. Його психологічний стан  часто змінювався: то він забувався і робив дурниці, то прокидався здоровим і писав романи. За день до смерті його знайшли на вулиці - він був в бреду.

Вірджинія Вульф. За незвичайною  прозою письменниці стоїть не тільки унікальний творчий дух, але й звивисті повороти її долі. Втративши в ранньому віці матер і сестру, вона пережила ще й сексуальне насильство з боку зведених братів. Протягом усього свого життя Вірджинія боролася з нападами глибокої депресії. Її не залишали головні болі, голоси й бачення. Було кілька серйозних нервових зривів і спроб самогубства. 28 березня 1941 р. письменниця наповнила камінням кишені свого пальта і втопилася у річці.

Відомі книги, написані

у в’язниці

Коли ми намагаємося уявити, де наші улюблені письменники творили свої шедеври, в’язниця навряд чи приходить у голову. Проте позбавлення волі стало причиною появи багатьох відомих творів. Як не дивно, але книги, написані у в’язниці, завойовують популярність серед читачів в усьому світі.

Представляємо  найвідоміши  книги, створені письменниками під час перебування в місцях позбавлення волі. Ось вже декілька десятків років вони торкають  уми і душі читачів.

М.Г. Чернишевський “Що робити?”. Письменник активно займався політичною діяльністю, що сприяло зростанню революційних настроїв серед народних мас. За це був арештований і поміщений до Петропавлівської фортеці, де провів неповних два роки. Там він написав свій знаменитий твір. У книзі піднімаються  важливі для кожної людини питання про щастя в родині та суспільстві, про рівність прав чоловіків і жінок, про право вирішувати свою долю.

М. де Сервантес “Дон Кіхот”. Письменник був поміщений до в’язниці за розтрату казенних грошей, на які він повинен був придбати провіант для іспанського флоту. У в’язниці він просидів недовго, але цей період ознаменувався початком роботи над найзнаменитішим твором іспанської літератури. Вважається, що саме в Севільський в’язниці Сервантесу з’явився образ Дон Кіхота. Перша частина роману вийшла через кілька років після реабілітації автора і мала величезний успіх на батьківщині, завдяки чому нікому не відомий 57-річний письменник почав свою успішну кар’єру.

О’Генрі “Оповідання”. Вільям Сідней Портер працював касиром в одному з техаських банків і потроху писав, одночасно з цим видаючи свій власний гумористичний журнал. Але ні те, ні інше заняття не мало майбутнього - журнал закрився, а Вільяма звільнили зі служби за недостачу. Горе-підприємцю довелося ховатися від влади, але  його зловили і посадили в тюрму на три роки. Там Портер придумав собі псевдонім О’Генрі, під яким й стали виходити його знамениті оповідання.

Ю. Фучик “Репортаж з петлею на шиї”. Чеський журналіст і борець з фашизмом був заарештований гестапо у 1942 р. У в’язниці Панкрац, очікуючи страти, він пише свою пронизливу книгу, в якій не тільки розповідає про антифашистський підпільний рух  Опору в Чехословаччині, а й міркує про роль кожної людини в долі всього людства. У 1943 році письменник був страчений, у 1950-му - посмертно нагороджений Міжнародною премією миру.