Дорога наша посівна…

Дійсно, після обвалу промислового виробництва у минулому році, майже єдиною надією отримати валюту залишається аграрний сектор. Також через знецінення гривні різко збільшилась питома вага споживання віт-чизняних продуктів харчування. Таким чином, саме від перебігу весняно – польових робіт залежить і рівень життя більшості українців. Для того, аби зрозуміти, як пройде цьогорічна “битва за врожай” потрібно зрозуміти від чого вона, тобто битва, залежить. Для експортерів, а це здебільшого великі агрокопорації, що мають тисячі та десятки тисяч гектарів, головним чинником є ціни на світових агро – біржах. Тут ситуація не дуже сприятлива. Минулого року дешевшала не лише нафта, а й інші сировинні товари, зокрема такі як пшениця, ріпак та соняшник. Тобто, рентабельність вирощування більшості експортно - орієнтованих культур суттєво впала. Хоча є для велетнів ринку і добра новина – гривня знецінилась ще більше, тобто реальні витрати вирощування врожаю теж скоротилися. Так що девальвація національної валюти не для всіх є поганою новиною…

Якщо з монстрами аграрного ринку все більш менш зрозуміло, то для звичайних селян і невеличких фермерсь-ких господарств все складається набагато гірше. На відміну від тих самих агрокорпорацій, фермери мають дуже стару техніку, яка має звичку виходити з ладу. Таким чином навесні наші селяни ремонтують свої старенькі тракторці, комбайни та вантажівки. В нинішньому році вартість запчастин для сільгосптехніки, в порівняні з весною 2014, зросла в середньому в два з половиною рази. Дивного в цьому нічого не має, бо практично всі запчастини в нас імпортні, і їх вартість “прив’язана” до курсу долара. Така сама ситуація із паливно – мастильними матеріалами. Наші аграрії можуть тільки мріяти про пільгові ціни на солярку, які мають їх колеги у багатьох країнах, зокрема в Білорусії. В нас цього вже дуже давно не має, і тому доводиться купувати нафтопродукти по ринкових цінах, а вони за рік зросли майже в ті самі два з половиною рази. Таким чином, початок посівної компанії для вітчизняних аграріїв видався надзвичайно непростим. Ми спробували дізнатися, що ж нас усіх споживачів чекає восени на продовольчому ринку.

Топ - менеджер великої агрокорпорації:

- Ситуація дуже складна. Якщо із ремонтом техніки в нас особливих проблем не має – вона нова і знаходиться на гарантійному обслуговуванні, то з пальним просто жах. В лютому ми хотіли заключити договір на весь рік, як ми робили раніше, і не знайшли жодного постачальника, який би погодився її продати. На гуртовому ринку банально не було пропозицій. Нарешті ми знайшли постачальників, але в них ціна виявилась вища ніж на АЗС. З таким феноменом я ще ніколи не стикався. Сьогодні ситуація трохи стабілізувалась, та й ціни пішли вниз, але ніхто не дає гарантії що надалі не буде дефіциту. Як в таких умовах розпочинати посівну, не знаю. Що ж стосується цін на світовому ринку, то й тут особливої ясності не має. Поки що думаємо скоротити площі, аби при негативному сценарії хоча б мінімізувати збитки.

Фермер:

- Це просто жах. В мене з техніки - тракторець “Білорусь”, який ще “колгосп пам’ятає” та комбайн “Катерпілер”, якому вже більше тридцяти років. Трактор ще полагодив, а на приведення до ладу комбайну потрібно майже вісімсот доларів. Де їх взяти не знаю. Раніше заробляв навесні тим, що орав не тільки свою землю, а й ділянки односельців. При нинішній ціні на солярку всі відмовилися, говорять кіньми буде дешевше. Але працюю, бо іншого виходу прогодувати родину не маю, треба сіятися.

Експерт паливного ринку:

- Весна завжди була часом, коли різко збільшувався попит на дизельне пальне. В нинішньому році, принаймні зараз, на ринку особливого ажіотажу не спостерігається. Ціни більш - менш стабілізувалися, але попит на нафтопродукти падає. Що ж стосується вартості, то очікувати здешевлення пального не варто. Його вартість жорстка “прив’язана” до курсу долара. Якщо говорити про прогнози, то якщо валюта протримається, то росту вартості дизпалива до кінця посівної компанії не буде. Що ж буде далі не може сказати ніхто. Дефіцит продуктів на гуртовому ринку дійсно є, хоча не такий значний, як на початку року. Чи може ситуація загостритися – так може.

Таким чином, попри всі негаразди посівна в нас розпочалась, і наш народ, не втрачаючи природного оптимізму, починає виконувати особисту продовольчу програму під старовинним гаслом “справа годування народу в руках самого народу”. Добрих усім нам врожаїв.