№257 від 14.09.2006p. | |
Передплатний індекс: 23429 Тел. +38(0362) 623131, (098)0565477 |
#Лихий поплутав
Було в батька двоє синів: один - успішний, а другий - азартний гравець. Грав він, правда, попервах не в казино, де випробовують фортуну заможні люди, а бавився в залах ігрових автоматів. Спочатку там зникали гроші, які давали батьки на шкільні обіди, а згодом - і стипендія, коли хлопцеві пощастило стати студентом. Про те, що син має вузівську стипендію, ані батько, ані мама не знали, бо ж думали, що вчиться він непогано, але на стипендію чомусь ніяк не витягне. Складно у “воднику” вчитися! Шкодували його, бо ж меншенький!
Так і жили, допоки хлопець не заборгував кільком ігровим залам міста чималу суму - майже шість тисяч доларів. Ось тут довелося зізнатися про свою пристрасть. Він і навчання у вузі не закінчив, сказавши, що їде гроші заробляти до Польщі. Як уже батьки не вмовляли, та й старший брат обіцяв допомагати. Уперся і край.
У сусідній країні через кілька місяців роботи на фермі до потрібної суми було ще ой як далеко. Та й праця важка, не відкрутишся - це не за автоматами адреналін спалювати…
А тим часом відсотки за борг росли. Не втримався наш земляк і там - страх як захотілося розважитися. Зірвавшись якось опівночі, добрався до якогось казино.
Спершу пощастило - удача випала на один з 37 секторів, який приніс 100 євро. Здається, можна йти геть. Та як можна зупинитися, якщо виграш подібний до оргазму!? Тієї ночі хлопець програв у казино тисячу євро місцевим азартникам. Таких грошей у нього не було Тому довелося нелегально тікати далі й далі й від Польщі, і від рідного краю. Де він зараз - невідомо…
А вдома, не дочекавшись виплати боргу, вимагачі взялися за сім’ю невдахи. Усе, як у кіно - дзвінки додому, переслідування на темних вулицях. А коли пригрозили життям маленького онука, кровинки старшого сина, батьки вже не могли опиратися й зважилися на останнє: продали затишну двокімнатну квартиру в гарному районі міста. Віддали потрібну суму, а самі оселилися у маленькій малосімейці на загазованій об’їзній околиці міста. І тепер проклинають долю, свою непутящу дитину і, звичайно ж, владу, яка дозволяє повсюдно у людних місцях відкривати зали азартних ігор.
Справжній пік на гральні автомати розпочався у 2003 році. Тоді плата за патент на встановлення однорукого бандита складала 700 гривень, а мати ліцензію не вимагалося зовсім. Нині в Рівному зали з крикливими барвистими вивісками перетворилися на справжню лихоманку нездорового суспільства. Адже, де гральний бізнес, там махінації і шахрайство, там нормальні люди за гральним столом втрачають голову. Це легкий спосіб відмивання коштів і, звісно ж, - понівечені людські долі.
14.09.2006 | Ольга ЯРОШ |
Рівне-Ракурс №10 від 14.09.2006p. На головну сторінку |