Проблема “АЗОТу” - думка Володимира Хомка

Володимире Євгеновичу, наскільки може відбитися на Рівному закриття “АЗОТу”?

- Скажу так – місту буде дуже погано. Я вже не говорю про очисні споруди підприємства куди ще з радянських часів поступає більшість стоків обласного центру. Якщо “АЗОТ” стане повністю, то нам доведеться різко зменшити постачання води містянам. А це дуже погано. З іншого боку, перекрити іншими потужностями ті двадцять – тридцять тисяч кубів стоків на добу просто немає чим. Однак, це лише частина проблеми. Я порахував, що до кінця року “РівнеАЗОТ” лише податку на доходи фізичних осіб мав би перерахувати міському бюджету тринадцять мільйонів. Для Рівного втрата цих коштів - серйозна проблема. Однак це лише “верхня частина айсбергу”. Насправді втрати у випадку повномасштабної та тривалої зупинки цього підприємства будуть для Рівного набагато більше. “АЗОТ” - це тисячі рівнян, які стабільно отримують непогану зарплатню. Тобто вони є клієнтами нашої галузі торгівлі та сфери послуг. При цьому клієнтами платоспроможними. Втрата їх болісно вдарить по цим складовим економіки обласного центру. Також виникає питання, як зможуть вчасно розраховуватися за комунальні послуги працівники “АЗОТу”. Ще одна проблема – це пошук роботи для тисяч працівників багато з яких мають лише суто фахову освіту, а це вже навантаження на міську службу зайнятості. Тобто проблем у випадку тривалої зупинки “РівнеАЗОТу” виникне дуже і дуже багато.

- Сьогодні багато говорять про децентралізацію та збільшення повноважень міських органів влади. Які повинні бути ці повноваження аби Ви могли реально впливати на подібні ситуації?

- Не думаю, що наприклад у мера французького міста є більше повноважень ніж у мене впливати на ситуацію аналогічну тій, що склалась навколо “РівнеАЗОТу”. Це питання уряду. Він і тільки він мусить робити все, аби не зупинялися підприємства. Це не якась забаганка, а практика усіх провідних країн світу. Мені і думаю всім рівнянам байдуже хто є власником “АЗОТу”. Потрібно аби підприємство працювало, платило податки, зарплатню, ще краще нарощувало потужність та наймала нових працівників. Сама ж форма власності підприємства суттєвого значення не має. Головне аби у випадку націоналізації ми не повернулися у ситуацію дев’яностих коли “АЗОТ” був державним і збитковим, постійно знаходився на грані краху.