Врятуймо “Азот”

«Шановні панове,

На минулих парламентських виборах ви доклали чимало особистих зусиль та коштів, щоб переконати рівнян та мешканців Рівненської області голосувати за «Народний Фронт» та Арсенія Яценюка. Цю політичну силу підтримували ви і ця партія підтримувала вас. Ви агітували за свого лідера, котрий заявляв, що прагне бути прем’єром і став ним. Ви робили заяви на підтримку, раділи і обіцяли людям реформи. Люди вам повірили, а отримали: хаос, торжество корупції і зубожіння.

16 жовтня 2014 року, Рівненська міська рада звернулась до керівництва уряду України, з метою зупинити дії спрямовані на зупинку підприємства ПАТ «РІВНЕАЗОТ». Проте, ваш лідер вирішив знищити підприємство, і працівники ПАТ «РІВНЕАЗОТ» стали заручниками «олігархічного» перерозподілу власності. Такі дії можуть особисто збагатити керівника Уряду та його олігархічне оточення, однак для величезної кількості рівнян, для самого м. Рівне та для всієї Рівненської області це може обернутися соціальною катастрофою.

На підприємстві працювало 4 тисячі мешканців міста і зупинка роботи підприємства призведе до бідності та їх сім’ї.

Ми знаємо, що вам не байдужі настрої рівнян. Ми знаємо, що вас усіх цікавить ситуація в області. Особливо – бурштинова тематика.

Закликаємо вас, панове Кирилов, Вознюк та Якимець присмирити апетити свого лідера, звернутися до Арсенія Яценюка із відкритим листом, де ще раз висловити йому свою відданість та підтримку, АЛЕ ЗАКЛИКАТИ НЕ НИЩИТИ ПАТ «РІВНЕАЗОТ» та життя тисяч рівнян, яких ви та ваш лідер – свідомо завів в оману. Вимагаємо забезпечити роботу підприємства з метою уникнення соціальних, економічних та екологічних проблем у Рівному».

Прокоментувати цю ініціативу депутата Лащука ми попросили голову фракції «Рівне - європейське» в Рівненській міській раді Юрія Запорожця.

- Це далеко не перше, стосовно ситуації на «Азоті», звернення депутатів міської ради до нашого уряду, обласної ради та політичних сил, які їх в цю саму владу делегували. Зрозумілих відповідей немає. Саме головне, що ситуація постійно погіршується. Ми маємо справу із рішеннями нашого уряду, які в принципі не припустимі європейській країні, де збереження виробництва стоїть завжди на першому місті, а дії центральної влади оцінюються по тому, як зростає внутрішній валовий продукт, збільшується кількість робочих місць та відкриваються нові підприємства. Що ж ми маємо за півтора роки керування пана Яценюка? ВВП падає, підприємства одне за одним закриваються, рівень життя простих людей невпинно погіршується, а наш бюджет все більше залежить від зовнішніх запозичень. Тобто, замість того, аби розвивати власне виробництво, наша влада навпаки робить все, аби навіть ті підприємства, які працюють та платять в бюджет податки зупинилися. Де місто візьме ці два десятки мільйонів гривень, які ми отримуємо з «Азоту», як податок на доходи фізичних осіб? Дасть уряд? А він звідки їх візьме при обвальному падінні виробництва? Надрукує, або попросить у МВФа як черговий кредит. Цю ситуацію потрібно змінювати, бо навіть ті підприємства, які попри усі негаразди працюють не можуть забезпечити зростання вітчизняної економіки. Україні потрібні не кредити, а інвестиції в промисловість, тому що тільки нові виробництва зможуть виправити нашу ситуацію. Але хто ж піде вкладати гроші в державу, де влада поводить себе, як пересічний диктатор у Африці.