Вільям Шекспір

Вільям Шекспір народився у місті Стратфорді, що на річці Ейвон, у 1594 році. Його батько був торговцем, якому належала чинбарня (майстерня, де обробляють шкури). З раннього дитинства Вільяма оточував дивовижний світ, зітканий зі стародавніх легенд і народних пісень. Незаймана природа рідного краю і розвинена уява сприяли народженню фантастичного світу в глибинах його вразливої душі. У Стратфорді юний Шекспір уперше побачив театральну виставу. За тридцять кілометрів від Стратфорда, в Ковентрі, щорічно ставили релігійні драми-містерії, які охоче відвідували жителі навколишніх міст, зокрема й сім’я Джона Шекспіра. До 14 років хлопець відвідував світську школу, де вивчав риторику, логіку, латину, античну міфологію та літературу. Але довго вчитися йому не довелося: фінансові справи батька занепали, треба було брати участь в утриманні багатодітної сім’ї. Що він робив у ці роки, достеменно невідомо — чи то був учнем у різника (може, навіть у власного батька), чи то служив молодшим учителем. Вісімнадцятирічним юнаком одружився з Анною Хеттевей, дочкою багатого фермера. Незабаром у них народилася дочка Сьюзен, а через два роки — близнята Джудіт і Гамнет. Однак юний батько і чоловік недовго просидів біля родинного вогнища і близько 1586 року він подався до столиці.

Приїзд до Лондону

Лондон... В останні десятиліття XVI століття на його околицях мігрувало гамірне життя. Тут на брудних вузеньких вуличках убогих кварталів було чимало шинків і таверн, де пили міцний ель, їли м’ясні пудинги з бичачої крові і жиру, співали голосних, не дуже пристойних пісень. Були тут і “розваги для простолюду” — арени, на яких цькували ведмедів, майданчики для півнячих боїв. Тут височіли й овальні або восьмикутні дерев’яні споруди, увінчані маленькими вежами. То були театри. Вдень на вежах майоріли Прапорці. Це означало, що незабаром почнеться вистава і “слуги лорда-адмірала” або “слуги лорда-камергера” матимуть честь показати глядачам криваві трагедії чи веселі пригоди закоханих та блазнів. Опинившись у незнайомому місті без засобів до існування, без друзів і знайомих, він, як підтверджують поширені легенди, заробляв перший час на життя тим, що стеріг біля театру коней, на яких приїжджали знатні актори, переписував ролі, траплялося, заміняв суфлера. Словом, задовго до того, як великий драматург вивів на сцену своїх героїв, він пізнав нелегке закулісне життя театру. Акторської кар’єри він так і не зробив: до нащадків дійшли відомості про дві зіграні ним ролі, до того ж другорядні, — це роль тіні батька Гамлета і слуги Адама з комедії “Як вам це сподобається”. Зате Шекспір досить швидко досяг успіхів на іншій ниві. Приблизно з 1590 року він узявся за перо. З 1593 чи 1594 року входив до трупи Джеймса Бербеджа, яка давала вистави в будинку, іменованому “Театром”. А 1599 року сини Бербеджа побудували театр “Глобус”. Шекспір став одним із співвласників цього прибуткового закладу. Цей найпопулярніший театр південного берега був оздоблений великим плакатом. На золотому тлі здіймався Геркулес, тримаючи на плечах земну кулю, а трохи нижче був надпис: “Весь світ лицедіє...”. Невдовзі Шекспір став головним драматургом трупи; бути драматургом, працювати для театру вважалося тоді заняттям мало почесним, але він вибрав свій шлях і “зустрів на ньому все, що випадає на долю справжньої людини: ворожнечу і дружбу, зраду і любов, радість перемог і гіркоту поразок. І насамперед — працю”. Перу геніального драматурга належать 37 сценічних творів. Серед них — комедії, історичні хроніки і трагедії, а також дві поеми — “Венера і Адоніс” (1593) та “Лукреція” (1594). Крім того, Шекспір написав 154 сонети, які знавці зараховують до числа найсвітліших творінь світової лірики.

Періоди творчості

У сучасній науці творчість Шекспіра прийнято ділити на три періоди. Перший період (1590-1600) називають оптимістичним. Прикрашають цей період творчості перша зріла трагедія Шекспіра “Ромео і Джульєтта” і поетичні шедеври — “Сонети”.

Другий період (1601-1608), що свідчить про гірке прозріння гуманістів, про крах ренесансної гармонії, називають трагічним. Він представлений трагедіями “Гамлет” (1601) та “Король Лір” (1605).

Третій період (1609-1613) називають романтичним. Шекспір створює 4 п’єси, серед яких особливої уваги заслуговує “Буря”. У геніальних творіннях Шекспіра перед нами постає широка і правдива картина епохи англійського Відродження — в її величі і в її страшних суперечностях. Силою свого таланту він змусив глядача побачити у просторі сцени, майже без декорацій, всесвіт, минуле і майбутнє людства. Він бачив і розумів життя у всій його складності: високим і низьким, трагічним і комічним, святковим і буденним.

В останні роки творчості Шекспіра (1608-1612) його п’єси набувають іншого характеру. Вони віддаляються від реального життя. У них звучать казкові, фантастичні мотиви. Але й у цих п’єсах — “Перикл”, “Зимова казка”, “Буря” — Шекспір засуджує деспотизм і свавілля, стає на захист дорогих йому ідеалів, славить силу любові, віру і кращі риси людини, стверджує природну рівність усіх людей. Вигук героя однієї з цих п’єс: “Яке прекрасне людство!” — може служити знаком епохи відродження, що подарувала світу Шекспіра. Шекспір - автор 37 п’єс, 2 поем, а також 154 сонетів, що відрізняються гарячим почуттям, насиченістю думки. Творчість Шекспіра є однією з вершин художньої культури епохи Відродження. У 1612 році Шекспір написав свою останню п’єсу “Буря”. Можливо, Шекспір пережив розчарування в англійському театрі, що ішов від того великого шляху, яким він його вів. А може, в роки мовчання він виношував задуми нових геніальних творінь, яким так і не призначено було з’явитися. У 1612 році Шекспір покидає Лондон: між Шекспіром і трупою виникає конфлікт. Актори “Глобуса” придбали для зимових вистав театр “Бленфлайерс”, де ставили спектаклі для знаті. Це вимагало від Шекспіра перебудови його естетичної системи, але поступитися творчими принципами драматург не хотів. Останні чотири роки життя він проводить поза театром, у Стратфорді. Протягом усього лондонського життя він купував нерухоме майно і землю, отож, коли відійшов від справ і повернувся в рідні місця, майбутнє близьких і власна старість були забезпечені. Тільки він не дожив до старості. 23 квітня 1616 року його не стало. Шекспір помер у 1616 році, у день, коли йому виповнилося 52 роки. Але створені майже чотири століття тому його твори залишаються сучасними і тепер. І тому вони безсмертні.