Лямур із розрахунку

Наступного разу була лише пропозиція прогулятися містом, розмовляли на загальні теми (політичні, економічні, фінансові). Мій співрозмовник виявився ерудованим, хоча скаржився на безвідповідальність української влади і мріяв побувати у Японії, країні геть іншого устрою. У мене виникло запитання: “А що ти зробив для України? Адже в Японії кожен першокласник обов’язково має побувати на найвищій горі – Фудзіямі – та знати понад 50 національних пісень. А ти був на Говерлі?”.

Відповідь приголомшила: “Ні, не був. А що може зробити одна людина для України?”.

Тим часом він розповідав, що його батько з України, мама з Росії, він та молодший брат народилися та прожили дитинство в Естонії, оскільки тато був військовим. Згодом усі разом переїхали до України, де в одному з приміських районів побудували будинок. 

Я спитала: 

– Що для тебе сімейне життя?

– Хочу, щоб мене чекали, хочу відчувати себе справжнім чоловіком біля жінки.

Він спитав:

– А як ти ставишся до сімейного бюджету?

– Тобто?

– Я, наприклад, вважаю, що  все має бути по-чесному: жінка та чоловік мають віддавати все до копійки в сімейний бюджет. От ми, наприклад,  будуємо другий поверх, у нас є сімейні наради, де ми всі разом складаємося, скажімо, на цемент. А ти як до цього ставишся?

– Ти мені пропонуєш скластися вам на цемент?

– Ну, звісно.

– Я люблю подорожувати, їздити щороку на море…

– От якщо будуть зайві гроші, тоді й можна їхати. Ти бачиш, які наразі ціни, всі гроші підуть на харчування.

– Все одно, жінка потребує більше коштів на одяг, зачіску, заняття для душі.

– А для кого вона має гарно виглядати?

– Для себе.

– Ні, для чоловіка. Дружина мого брата захотіла купити піну для ванни. Запитала дозволу в чоловіка, на що він сказав: “Якщо у нас ще лишаються гроші, то купуй”. Таким чином вона задовольнила свою потребу. Також жінка має попереджати чоловіка, куди, з ким, чому і на скільки вона відлучається з дому. А не зірватися і побігти невідомо куди. Ти ж завчасно складаєш свої плани..

– Але бувають непередбачувані обставини, коли на ту чи іншу ситуацію реагувати потрібно миттєво та вносити зміни у заздалегідь запланований графік.

– Цього я не розумію.

– Ти вважаєш, що все має бути згідно графіку, навіть секс?

Мій (уже колишній) бой-френд, напевно, ніколи не зрозуміє свободолюбивої душі української ЖІНКИ. Адже, якщо хочеш когось зробити рабом, то автоматично потрапляєш у рабство. А я прагну вільних стосунків.

Також для мене залишається незрозумілим: чи його багато разів кидали дівчата, чи це у такий спосіб  на ньому відбилося “європейське” дитинство, яке сформувало “запланований графік” подій? Йому потрібна жінка чи робот, який буде складатися на будматеріали й звітувати,  куди йде та на що витрачає гроші? Загадкою є й те, як на першій зустрічі він витратив 85 гривень на пиво з піцою із запланованого СІМЕЙНОГО БЮДЖЕТУ? А про жертовність заради теплих взаємин годі й говорити. Я нещодавно побувала в туристичному поході по Карпатах, де ми спали в наметах на снігу. Один із учасників, якого я бачила вперше в житті, віддав мені свою теплу куртку, хоча сам змерз. Але це був найкращий подарунок на 8 березня. І я вкотре переконалася, що є справжні українські чоловіки, і саме такого прагну зустріти як супутника життя. 

І ще – ми нація романтична, містична, духовна, яка потребує внутрішнього простору. Тому не станемо ми європейцями, де у всьому присутній розрахунок та прагматизм. І слава Богу!