Кавуни: м’якоть – для нирок, шкірка – для печінки, насіння – від глистів

Кавуни містять залізо, магній, калій, натрій, кальцій, фосфор, фолієву, нікотинову, аскорбінову кислоти, легкозасвоювані цукри, мінеральні солі, клітковину, вітаміни В1, В2, С, каротин. Їх рекомендують уживати за недокрів’я, атеросклерозу, запальних процесів. Плоди розріджують кров і сприяють кровотворенню. Сік  помічний у разі сечокам’яної хвороби та інших хвороб нирок. Його ліпше пити між прийомами їжі протягом усього дня. Аби насолоджуватися цілорічно цим цілющим нектаром, його можна заморозити. 

До того ж кавуни швидко відновлюють антитоксичну функцію печінки й дуже корисні тим, хто перехворів на жовтуху. Якомога більше треба їсти плід хворим на склероз, подагру, артрит, ревматизм, ожиріння. Проте користь цієї ягоди не обмежується лише м’якоттю, цілющу дію мають шкірки та насіння. Зокрема, кавунові шкірки широко застосовують у народній медицині. Наприклад, настій шкірок активізує роботу мікроорганізмів товстої кишки, помічний за дисбактеріозу та ін.

У разі артриту слід уживати щодня по 3-4 скибки кавуна одночасно з медикаментозним лікуванням.

Позбутися печії допоможе 1 склянка кавунового соку.

У разі ангіні в перші чотири дні корисно полоскати горло 0,25 склянки соку  4 рази на добу.

За вегетосудинної дистонії та остеохондрозу помічні ванни: покласти у ванну з температурою води 37°С 200 г свіжого кавуна зі шкіркою й 200 г кухонної солі. Приймати такі ванни слід  20 хв. Курс – 15 процедур через день.

Кашку з кавунової м’якоті слід наносити на рани в разі шкірних захворювань, для швидшого загоєння гнійних ран.

Кишкові паразити. Свіже кавунове насіння потовкти важким предметом, аби його розчавити, а не розтерти в порошок. На 1 л води взяти 100 г насіння, кип’ятити протягом 45 хв на слабкому вогні, потім перецідити. Приймати тричі на день по 200-250 мл, бажано через 1-2 години після прийому їжі. Курс - 1 тиждень.

Хворим на залізодефіцитну анемію корисно приймати по 1-2 кг м’якоті кавунів на день.

У разі циститів, нефритів, пієлонефритів, уратних та оксалатних каменів у нирках слід з’їдати по 2-2,5 кг зрілих кавунів на день чи пити сік (на 2 склянки соку - 1 ст. л. меду). Кавуновий сік розчиняє солі й видаляє їх з організму. Однак за фосфатних каменів таке лікування неефективне.

Увага! Якщо в м’якоті кавуна є хоча б кілька жовтих ущільнених ділянок, розміром від 0,3 до 2 см і більше, такий кавун у жодному разі не повинен потрапляти на стіл. Кавуни мають властивість накопичувати в собі селітру, фосфор та інші хімікати. “Перегодовані” добривами й пестицидами для швидкого дозрівання та тривалого зберігання, вони дуже небезпечні. Навіть у здорової людини від вживання такого кавуна може виникнути нудота, блювота, шлунковий біль, пронос. Ще більш небезпечні вони для дітей і людей, які страждають від ниркових захворювань.

Крім того, кавуни протипоказані за колітів, проносів, хвороб серцево-судинної системи з тенденцією до затримання рідини в організмі, діабету.

Хворим на атеросклероз не рекомендується вживати кавунове варення й кавуновий мед.

Кавуни зазвичай подають на десерт. Але тут потрібно зважати на те, що перетравлюються вони не в шлунку, а в кишечнику, і якщо змішати їх з іншою їжею, яка потребує шлункового перетравлення, вони швидко розкладаються й починають бродити, посилюючи метеоризм.