Віктор Цой

Юний Цой був затятим шанувальником творчості Володимира Висоцького, захоплювався досягненнями Брюса Лі. Саме останнього він згодом і почав наслідувати, захоплюючись східними єдиноборствами.

У вересні 1981 року Віктор разом з Олегом Валінським і Олексієм Рибіним створює свій перший рок-гурт “Гарин и гиперболоиды”. Гурт створено восени, на основі груп “Пілігрим”, “Палата №6”, “Абзац”, які перед цим розпались. Спочатку це було тріо. Двоє друзів, В.Цой і А.Рибін, починають давати квартирники в Ленінграді, а згодом і в Москві. У Москві Цой і Рибін зупинялись у комуналці Сергія Риженко — організатора їх перших концертів-квартирників у Москві. Коли Валінський пішов до армії, назву дуету змінили на “Кино”. Влітку 1981 року Цой з Валінським їздили відпочивати в Крим, в поселення Морське, що поблизу Судака.

В листопаді 1981 року Віктор і Олексій вступають у Рок-клуб.

Сергій Риженко — музикант, учасник гуртів “Машина времени”, “Браво”, “ДДТ”, “Вежливый отказ” та ін. зазначає, що на початкових концертах у Москві Цой часто не попадав у ноти, і він (Риженко) вчив Цоя правильно дихати за системою Стрєльнікової, для того, щоб голос тримався, не зривався; Цой був дуже хваткий як і кожна талановита людина.

З розповіді Риженко, на запитання до хлопців: “Що ви хочете побачити у Москві?”, яке він їм задав як радісний господар, Цой з посмішкою відповів: “В’ялену людину”. Коли Рижков перепитав: “Що це таке?”, хлопці відповіли: “Та там, у вас на Красній площі”.

За словами Олександра Липницького, Цой у перший рік у Москві був дуже замкнутий, сором'язливий і невпевнений.

Знайомство з Маріанною

Маріанна і Віктор познайомились на дні народження їх спільного приятеля Олександра 5 березня 1982 року (це був також і день народження Маріанни). Мар’яні було 23, а Віктору — 19. Наприкінці вечірки Маріанна написала губною помадою у Цоя на обличчі (за ін. даними: на руці) номер свого телефону. Зустріч для Маріанни не була “роковою”, оскільки перед цим вона вже побувала у шлюбі (з карточним шулером) і була розлученою. Віктор передзвонив. Так розпочались їх відносини. Влітку вони жили у двох у наметі біля моря, а після цього Віктор привів Маріанну до батьків. На море їх віз Фірсов, який працював провідником в поїзді Ленінград — Феодосія.

“Він дуже болісно ставився у той час до того, що молодший за мене. І що я маю якийсь заробіток — у ті часи приголомшливий — я тоді отримувала по 150 рублів у місяць. І що у мене є якісь “монументальні костюми”, у яких хоч на прийом йди. А він сам собі шив штани.”

Тоді Маріанна працювала декоратором (завідувачкою цехами; мала підлеглих працівників) у цирку. Згодом, Маріанна допомагала Віктору у всьому.

Військомат

Коли восени 1983 року Цоєм серйозно зацікавився військомат, Маріанна і Віктор разом відшукали спосіб уникнення служби в армії. Було вирішено, що Віктор повинен лягти у психіатричну лікарню № 2 (на так званій “Пряжці”). Маріанна влаштувалась туди ж працювати безкоштовно художником-оформлювачем. Через півтора місяці його виписали звідти законним радянським психом. Так, за мірками радянського суспільства, Віктор Цой перетворився в аутсайдера. Але в іншому світі, де грали рок-музику і не оглядались на правила, він ставав усе помітнішою фігурою.

1990 рік

Взимку і весною гурт безперервно гастролював по країні, а на літо музиканти роз’їхались на канікули.

Навесні 1990 року на запрошення однієї з найбільших японських компаній “АМЬЮЗ” Віктор Цой з Джоанною Стінгрей їздили в Японію. Віктор Цой в Японії відвідав концерт “Всі південні зірки”. Лідер “Всіх південних зірок” Кейсуке Кувата дуже здружився з Цоєм і подарував йому чорну гітару. З Японії до Москви з візитом-відповіддю приїздила делегація із 6-ти чоловік, що представляли інтереси “АМЬЮЗ”. На осінь 1990 року були заплановані гастролі в Японії. На початку року в Японії вийшов диск з записом “Групи крові”.

Зі своїм гуртом В.Цой гастролював Росією, Україною та Білоруссю. За сім місяців 1990 року Віктор Цой дав понад 70 концертів по всьому Радянському Союзу.

Одного разу в Україні перетнулись маршрути двох гастрольних турів двох груп — “Ласкового мая” і “Кино”, а гастролери опинились в одному готелі. Там і відбулось знайомство Віктора Цоя з Юрієм Шатуновим.

13-14 червня Віктор Цой дав свій останній концерт — в Ризі, на стадіоні “Даугава”. Закінчив піснею “Перемен требуют наши сердца”. 

Смерть в автокатастрофі

15 серпня 1990 року в 6:00 ранку Віктор попрощався з сином, який залишився чекати його на дачі і поїхав на рибалку.

А о 12 годині 28 хвилин Віктор Цой загинув в автокатастрофі. ДТП сталося на 35 кілометрі траси “Слока — Талсі”, неподалік від містечка Тукумс, що в Латвії, в кількох десятках кілометрів від Риги. За два тижні до загибелі Віктора у господаря будинку, де відпочивав Цой, втопився син.

15 серпня 1990 року біля шостої години ранку Віктор Цой сам поїхав на риболовлю на озеро Енгурес. Зазвичай, на риболовлю Віктор їздив один, коли всі спали. Але того ранку Наталія і Саша прокинулись, і Віктор запропонував сину поїхати з ним. Олександр відмовився, оскільки не виспався. Назад Цой повертався опівдні. Від озера до селища — 15 хвилин автомобілем. Дорога весь час звивиста, і лише біля мосту через маленьку річку Тейтопе вона пряма. Проте, попереду була небезпечна ділянка дороги — “сліпий” поворот. Автомобіль Віктора мчав узбіччям дороги більш ніж 230 метрів, (за іншими даними — 21 метр) після чого різко повернувся на дорогу і виїхав на зустрічну смугу. Назустріч Вікторові, в протилежному напрямку, рухався автобус Ікарус-250, який проїжджаючи той самий “сліпий” поворот перед річкою, виїхав на пряму ділянку дороги, і в цей момент відбулось зіткнення. Водій “Ікаруса” різко звернув управо. “Москвич” Я6832ММ вдарився переднім правим крилом у ліву передню частину автобуса і від зіткнення його віднесло майже на 20 метрів убік. У свою чергу автобус з’їхав у річку. За словами Айзеншпіса, “Москвич”, від удару, відлетів у річку майже на 100 метрів.  Лічильник пробігу автомобіля Цоя зупинився на відмітці 3400 км. Кермо зігнуте з боку водія, збиті сидіння, розламаний щиток передньої панелі, капот відірваний, все інше зім’яте. На асфальті від удару залишилися вибоїни і сліди заносу, за якими місце зіткнення визначити було нескладно. Поруч з машиною лежав молодий чорнявий хлопець.  Водій автобуса побіг на хутір викликати “Швидку допомогу”. Лікарі приїхали через 5 хвилин. 

Автомобіль Віктора був повністю зруйнований до такого ступеня, що одне з коліс не було знайдене. Номерні знаки транспортного засобу неможливо було прочитати. Двигун розкришився, а його залишки знаходили в радіусі 60 метрів. Єдині деталі, які збереглись від зіткнення — кришка багажника з нерозбитим склом і задній міст. Автомобіль Цоя після аварії привезли в Ленінград, де Ліпніцький мав змогу його побачити.

Від озера, де Віктор рибалив, до місця зіткнення — 14 кілометрів. Віктор відмінно знав дорогу, оскільки три роки підряд відпочивав у цьому місці.