ВОЛОДИМИР ХОМКО: “ДЯКУЮ ЗА ЗАПИТАННЯ!”

Отже, про все по порядку.

Квартиру в Києві я отримав від держави у 2003 році, перебуваючи на посаді начальника головного управління Водопровідно-каналізаційного господарства Держжитлокомунгоспу. Більше того, я залишив добре оплачувану роботу в американській компанії і поїхав у Київ саме тому, що мені обіцяли дати там житло.

У моїй власності нині перебуває не пів гектара землі, а більше 5 гектарів. Це рілля, яку я отримав також задовго до обрання на посаду міського голови у спадщину від тітки, яка померла в смт. Гоща. І це зафіксовано нотаріально завіреним документом.

Автомобіль “Нyundai Santa Fe” я придбав після того, як продав свій попередній автомобіль “Skoda Superb”, який купив перебуваючи на посаді директора водоканалу. Вартість цих машин приблизно однакова.

Квартиру на вулиці Лермонтова я купив офіційно, взявши кредит в банку “Кредобанк” та продавши трикімнатну квартиру, яку отримав в радянський час. По вартості ці квартири рівноцінні.

Будинок по вулиці Неофіта Кибалюка я побудував за власні кошти, бо заробляв на той час достатньо, про що дисципліновано вказував у своїх деклараціях. Будівництво велось офіційно за угодою з рівненською будівельною фірмою. Більше того, з подачі одного з депутатів міської ради з питаннь будівництва мого будинку, УМВС було відкрито оперативно-розшукову справу. Перевірка порушень не виявила.

Отже, як ви можете побачити з моїх декларацій, а оприлюднюю я їх з першого року свого обрання, усі свої статки, і землю, і будинок, і квартиру в Києві я заробив задовго до обрання на посаду міського голови.

Погодьтесь, що відповіді мої вичерпні та переконливі. І, головне, логічні.

А от те, що чоловік із Сарн приїхав до Рівного витратити на свою виборчу кампанію 35 млн. грн. (стаття “Окупація Рівного” в газеті “Рівне вечірнє”, №67 від 17.09.2015), щоб заробити 160 тис. грн. (заробітна плата за два роки можливої каденції на посаді міського голови), назвати логічним не повернеться язик.

Дивні речі відбуваються на наших очах.