№259 від 28.09.2006p. | |
Передплатний індекс: 23429 Тел. +38(0362) 623131, (098)0565477 |
#А от я знаю історію!
Насамперед, сумна інформація до Вашого відома: я вдова. Півтора року тому після важкої хвороби помер мій чоловік Володя, 1952 року народження, - напрочуд добра і порядна людина. Отож, біль моєї непоправної втрати не передати словами. Але життя триває, і своїми анекдотичними історія примушує інколи сміятися крізь сльози.
Отже, коли минуло сорок днів після смерті мого довіку незабутнього чоловіка, до мене почали приходити сватальники. Від природи я людина добра, тож завжди намагаюся не образити грубим словом будь-яку людину. Так, приходить, значить, перший жених, як і належить галантному джентльмену, з букетом квітів і пляшкою вина. Звати його також Володя. Відразу ж рішуче випалює:
- Люся, виходь за мене заміж, не прогадаєш…
Переконливо пояснюю чоловіку, що я вже ніколи заміж не виходитиму, що я вільна пташка і мені добре одній, але жених не відстає від мене:
- Ну виходь за мене заміж, я повезу тебе в Бразилію, будеш одягатися як президентова Катерина, кожного дня їстимеш дорогий шоколад і нічого не робитимеш.
- За що, Володю? - не стримуючи сміху, запитую в жениха. - Адже ти безробітний (та ще й добряче випити любиш), і я безробітна. Так що, обоє бідні…
- Якщо ти вийдеш за мене заміж, то я перестану пити, поїду на заробітки в Італію, зароблю купу грошей. А в гостях, щоб не напитися, я завжди сидітиму біля тебе, - не відстає від мене сватальник.
Щоб якось відчепитися від набридливого жениха, кажу:
- А ти голосував під час минулих парламентських виборів за комуністів?!
- Ні, - перелякано промимрив Володя і знітився.
- Отож, іди додому і більше не приходь. Бо якщо я колись і вийду заміж, то тільки за того, хто голосував за червоних.
Пішов похнюплений жених, навіть не оглянувся. Аж шкода стало.
Як відомо, слово - не горобець, вилетить - не спіймаєш. Мабуть, про мою “обов’язкову” вимогу Володя розповів іншим самотнім чоловікам у селі. Другий жених прийшов приблизно через місяць. Пораюся я надворі, коли чую - рипнула урочисто хвіртка, обернулася - старий парубок Вася завітав. Побачивши мене, навіть не вітаючись, ще від хвіртки дуже голосно гукає:
- Люся, я голосував за комуністів!!! Виходь за мене заміж!
Від сміху в мене аж сльози на очах з’явилися. Цей уже без квітів, зате з пляшкою вина за пазухою. Пішов від мене також невеселий, та ще й, на додачу, спіткнувся, впав і розбив пляшку з вином. Подвійна невдача!
Як ви вже здогадалися, що я, хоч і не зовсім молода, але іще “наречена” нарозхват. Незабаром приходить Славко з пакунком смачних цукерок і так несміливо каже:
- Люсюню, виходь за мене заміж, я тебе так кохаю…
Зашарівшись, пояснюю йому, що я заміж не збираюся, а все одно серденько так солодко завмирає… А головне - що він за комуністів голосував. Це я достеменно знаю.
Отож, попри всі негаразди і матеріальну скруту, нинішнє життя пересічного українця дуже схоже на суцільний цирк - як у політичному, так і в житейському ракурсі. Цікаво, а як там у них “наверху”? Мабуть, у мільйон разів романтичніше і смішніше. Суперщасливі вони люди! Аякже, так і потрібно всесильним химерного світу цього…
28.09.2006 | З повагою до Вас, Людмила МАЛИНОВСЬКА, с.Білашів Острозького району |
Рівне-Ракурс №10 від 28.09.2006p. На головну сторінку |