Той, який нікому не належить

Тетяна приїхала до міста з села. Влаштувавшись в одну з фірм бухгалтером, дівчина, як і багато інших студентів, поєднувала навчання з роботою. Трохи допомагали батьки, але переважно намагалася давати собі раду сама. Спочатку влаштувалася в гуртожиток, а потім колега запропонувала переїхати до неї. Вона проживала удвох з матір’ю у трикімнатній квартирі, отож подруга, з якою можна було поділитися секретами і порадитись, їй не завадила. Але через деякий час подругу ніби підмінили. Вона стала самовпевненою, гордовитою, дедалі частіше  через дрібниці чіплялася до Тетяни, натякаючи на те, що тій пора шукати нове житло. І вже скоро дівчина перебралась в однокімнатну квартиру. З часом змінила роботу на більш оплачувану. Одне слово, у неї розпочався новий етап життя, родзинки якому додало знайомство з Андрієм. 

Майже щовечора він приїздив до Тетяни. Вони вдвох готували вечерю, а потім віддавалися пристрасті. Засинаючи в обіймах коханого, дівчина почувалася найщасливішою в житті.  І мріяла лише про одне –  народити від нього дитину. Її мрія збігалася з мрією Андрія, адже з першою дружиною вони так і не нажили діточок. 

Вона з’явилася невидимкою в їхньому житті. Ні, не так. Вона завжди була присутня. І не тільки між ними, а й у його стосунках з дружиною. З нею він був знайомий майже з дитинства. І закоханий. Та Оксана, так звали “невидимку”, ніколи не затримувалася біля одного хлопця. Їй завжди кортіло уваги й розваг від багатьох прихильників. Згодом вийшла заміж, народила донечку. Та з чоловіком не склалося. Але жінка не засмутилася – навколо стільки охочих бути поряд з нею!

Андрій знав про це. Та йому було байдуже. А може, він таким чином хотів виправдати поведінку Оксани. І коли Тетяна питала, чим вона гірша за неї, мовчав. Від дружини він переїхав до… “невидимки”. Здається, це могло поставити крапку в їхніх стосунках. Але Тетяна кохала його. І радо зустрічала, коли він з’являвся на порозі. У душі сподіваючись, що одного разу він все-таки передумає, схаменеться і прийде до неї назавжди. Його  “Я кохаю тебе і хочу прожити з тобою решту життя” вона чекала щодня. Але він не поспішав їй цього говорити.

Одного разу на роботі, сидячи перед комп’ютером, вона зайшла на свою сторінку в соцмережах і побачила повідомлення від… неї. Оксана скаржилася на Андрія, ділилася з Тетяною подробицями їхнього життя. Писала, що вони більше не розмовляють, ніж розмовляють. Тетяна дала зрозуміти, що її це все не цікавить.

Того вечора Андрій приїхав до неї пізно ввечері. В його очах вона побачила знайомий блиск пристрасті. Він говорив ніжні слова, а вночі дарував усю ніжність, яку беріг  тільки для неї. У цьому Тетяна була впевнена на всі сто. Адже вона не перший рік знала і відчувала його. Лише під ранок вони позасинали в обіймах одне одного. 

Тетяну розбудив телефон, який наполегливо вібрував на столику. Його телефон. Дзвонила Оксана. На ту мить Тетяна хотіла зробити одне – взяти слухавку. Та потім передумала і поклала телефон на місце. Але жіноча цікавість не давала спокою, і вона вирішила заглянути в його мобільник. Серед повідомлень знайшла одне від неї, в якому вона ображала Тетяну. А він нічого не відповів. Від образи перехопило подих, і вона не стрималася, щоб не розбудити Андрія. Між ними спалахнула сварка. 

Того ранку він гримнув дверима і пішов геть. Хто його знає, з ким він насправді? І хто в цій битві буде переможцем? Та й чи варто боротися за того, хто нікому не належить?