Він і Вона. Японська казка

“Мало бути чоловіком і дружиною... Треба ще стати друзями і коханцями - щоб потім не шукати їх на стороні...” 

Японська мудрість 

Вони були щасливими, тому що були Удвох, а це набагато краще, ніж бути поодинці. 

Він носив Її на руках, ночами запалював на небі зірки, збудував Дім, щоб Їй було де жити. І всі говорили: “Ще б пак, - як його не любити, адже він — ідеал! З таким легко бути щасливою!” А вони слухали всіх і посміхалися і не говорили нікому, що ідеалом Його зробила Вона — Він не міг бути іншим, адже був поряд з Нею. Це було їхньою маленькою таємницею. 

Вона чекала Його, зустрічала і проводжала, зігрівала їх будинок, щоб Йому там було тепло і затишно. І всі говорили: “Ще б пак! Як її не носити на руках, адже вона створена для сім’ї. Не дивно, що він такий щасливий!” А вони тільки сміялися і не говорили нікому, що Вона створена для сім’ї лише удвох із Ним і лише йому може бути добре в Її будинку. Це було їхньою маленькою таємницею. 

Він йшов, спотикався, падав, розчаровувався і втомлювався. І всі говорили: “Навіщо Він Їй, такий побитий і змучений, адже довкола стільки сильних і впевнених”. Але ніхто не знав, що сильнішого від Нього немає нікого на цілім світі, адже вони були Разом, а значить, і сильнішими за всіх. Це було Її таємницею. 

І Вона перев’язувала Йому рани, не спала ночами, сумувала і плакала. І всі говорили: “Що він у ній знайшов, адже у неї зморшки і синяки під очима. Адже, що йому заважає вибрати молодшу і гарнішу?”. Але ніхто не знав, що для Нього Вона була найгарнішою у світі. Хіба може хтось зрівнятися по красі з Тією, яку кохають? Але це було Його таємницею. 

А Вони все жили, кохали і були щасливими. І всі дивувалися: “Як можна не набриднути одне одному за такий тривалий час? Невже не хочеться чогось нового?” А Вони так нічого й не сказали. Просто Їх було всього лише Двоє, а всіх було багато, але всі були поодинці, адже інакше ні про що б не запитували. Це не було Їхньою таємницею, це було те, чого не поясниш, та й не треба.