ЧАЙ ІЗ ЗИМОВОГО САДУ

Як заварювати чай із гілок

Якщо ви не заготовили влітку сухих трав для зимового використання, не засмучуйтеся. Навіть у найлютіший мороз знайдеться чим їх замінити. Чайні напої взимку можна готувати з гілок різних дерев і чагарників. Щоправда, заварюються вони набагато довше, ніж чай із трав. Найліпше для приготування такого напою прокип’ятити тонкі гілочки 10—15 хвилин, а потім залишити настоюватися на ніч. Перед вживанням настій процідити, підігріти, але більше не кип’ятити і подавати як чай із цукром або медом. Для заварювання можна використовувати і найнесподіваніші, і цілком звичні рослини. Для чаю беруть молоді тонкі гілочки, у деяких рослин прямо з листям, яке збереглося.

Вишневий і сливовий чаї корисні для нервів і легень

Чай із гілочок із бруньками чорної смородини відноситься до класичних, він пахне так само, як чай із її листя. Довго кип’ятити його зовсім не обов’язково. Це один із небагатьох гілковий чаїв, який можна заварити як зазвичай і пити відразу.

Вишневий чай також можна пити відразу після кип’ятіння, але для гарного кольору і смаку краще дати йому довше постояти. Добре настояний напій набуває красивого червонувато-коричневого кольору й легкого мигдального присмаку. Це один із найсмачніших чаїв.

Чай зі сливових гілочок дуже схожий на вишневий, але дещо менш ароматний і трохи світліший. Для цих чаїв досить узяти 5—8 гілочок довжиною близько 20 см на 1 літр води. Чай зі сливи й вишні не тільки смачний, але й корисний. Він має слабку заспокійливу дію і поліпшує роботу легенів. Дуже міцними ці чаї робити не варто: по-перше, вони будуть несмачними, по-друге, в “кінських дозах” можуть спричинити отруєння таке ж, як ядерця гіркого абрикоса.

І в тих і в тих у незначних кількостях міститься синильна кислота. Саме вона надає характерного смаку й запаху таким звичним кондитерським виробам, як мигдальні тістечка й печиво. У них спеціально додають на склянку або два безпечного, але який майже не пахне, солодкого мигдалю 2—3 ядерця гіркого, який у великих дозах отруйний. І жодних наслідків він у такій дозі не спричиняє. Те ж і з гілками вишні, сливи, терну. Більше того гіркомигдальна вода використовується в медицині як стимулятор дихання. З цього приводу ще середньовічний учений Парацельс казав, що отрута й ліки відрізняються між собою тільки дозою.

Шипшина й малина — сечогінний та потогінний ефект

Із того ж сімейства розоцвітих для заварювання чаю годяться молоді зеленуваті гілки шипшини. Зморшкувата шипшина дає заварку, яка за смаком нагадує компот, але настій виходить досить блідий. А ось голчаста шипшина забарвлює чай у красивий рожево-бежевий колір, але трохи слабше пахне. Її настій застосовується за малярії, як сечогінний і зміцнювальний засіб.

Обидва ці чаї потрібно дуже акуратно процідити, оскільки у цих видів шипшини є численні тонкі шипики, які є утвореннями шкірки пагонів і легко відламуються під час кип’ятіння.

Дуже смачний чай виходить із верхівок пагонів малини. Якщо ви не обрізали їх у вересні, можна зробити це взимку, поєднавши приємне з корисним. Верхівки малини зазвичай не встигають здеревіти до зими і замерзають прямо з листям. Навесні вони все одно загинуть, тому, обрізаючи їх зараз, ми не завдаємо шкоди рослині. Якщо заварка з листя малини, зібраного влітку й висушеного без ферментації, хоча і корисна, але не має ні смаку, ні запаху, ні кольору, то чай із верхівок гілок після настоювання виходить темним, ароматним і з чітким фруктовим смаком. Схожий чай виходить із ожини, але він жовто-зеленого кольору і дає сильний осад.

Аронія та яблуня — неперевершений смак

Зі звичайної нашої горобини, хоча вона теж належить до сімейства розоцвітих, чай не виходить, він має потужний неприємний запах і смак.

Аронія, або чорноплода горобина, дає темний червоно-коричневий настій зі слабким запахом гіркого мигдалю. Як і вишня, вона виходить набагато смачнішою після тривалого настоювання. Особливо приємний настій із плодами шипшини й цукром. Його можна подавати холодним як компот, причому шипшину беруть у половинній кількості порівняно зі звичайним шипшиновим чаєм, а гілки — 6—8 штук по 20 см на 1—1,5 л. Зрозуміло, перед вживанням їх потрібно вимити й нарізати на шматочки довжиною 3—5 см. Це полегшить перехід смакових і фарбувальних речовин у розчин.

Смачний чай виходить із гілочок яблуні, але їх потрібно дуже ретельно мити. Гілки всіх плодових дерев можна безболісно заготовити з тих пагонів і гілок, які все одно доведеться видалити під час весняного обрізування. Яблуневий чай світлий, але приємний на смак, і залежить він від яблуні.

Чай із гілок яблунь різних сортів відрізнятиметься: наприклад, китайка гірчить, антонівка дає смачний, але дуже світлий відвар. Відрізняються між собою за смаком і кольором і відвари гілок різних сортів слив. Тож тут у вас багате поле для експериментів.

Смородина й лимонник проти ревматизму й грипу

Більшість чаїв із гілок мають не тільки приємний смак, а й певну лікувальну дію. Так, уже згаданий чай із гілок чорної смородини володіє протиревматичною дією, корисний у разі головного болю, хвороб нирок. Настій гілок червоної смородини в народній медицині Якутії призначається в разі ревматизму.

Класичним є чай і гілок лимоннику. Їх краще брати з середини куща, де вони в тіні все одно не плодоносять. Чай із лимоннику має стимулювальну дію, його не можна пити на ніч. Цей чай корисний як загальнозміцнювальний засіб. Під час епідемій грипу і в разі застуди — як профілактичний засіб. Таку ж дію має і чай із листя лимоннику, причому, щоб рослина не страждала від заготівлі, можна використовувати вже опале осіннє листя - його сушать і взимку п’ють як чай. Він виходить світлим, але з приємним лимонним запахом. Маленьким дітям його краще не давати чи давати потроху, додаючи листя в компот або звичайний чай як загальнозміцнювальний засіб. Але не на ніч. Лимонник сильніше діє навесні, це найкращий час для його прийому.

Непоганий чай виходить із гілок ірги, він схожий на грушевий, але має не яскраво-червоне, а коричнево-рожеве забарвлення і слабше пахне грушею. В ірги багато дубильних речовин, нею можна користуватися як в’яжучим засобом, а от чай виходить гіркуватий.