Генрі Форд

Коли синові виповнилося дванадцять, батько подарував йому кишеньковий годинник. Той не стерпів - підчепив викруткою кришку, і його очам відкрилося щось чудесне. Частини механізму взаємодіяли між собою, одне коліщатко рухало інше, кожен гвинтик тут був важливий. Розібравши і зібравши годинник, хлопчик довго міркував. Що є світ, як не один великий механізм? Один рух породжується іншим, все має свої важелі. Щоб досягти успіху, треба тільки знати, на які важелі натискати. Генрі швидко навчився ремонтувати годинники і якийсь час навіть підробляв, об’їжджаючи околишні ферми і беручи в налагодження поламані хронометри. Другим потрясінням стала зустріч з локомобілем. Генрі з батьком поверталися на возі з міста, коли їм зустрілася величезна, оповита парою самохідна машина. Обігнавши віз і налякавши коней, димляче і шипляче чудовисько промчало мимо. У цей момент Генрі півжиття б віддав, щоб бути там, в кабінці шофера.

У 15 років Г.Форд залишив заняття в школі і вночі пішки, нікому нічого не сказавши, пішов у Детройт: він ні за що не стане фермером, як того хоче батько.

Обдарований новичок

На заводі, куди він влаштувався, робили вагони для конки. Тут він довго не протримався. Форду досить було тільки доторкнутися до зламаного механізму, щоб зрозуміти, в чому несправність. Обдарованому новачкові стали заздрити інші робітники. Вони робили все, щоб вижити вискочку із заводу, і досягли успіху в цьому - Форд був звільнений. Пізніше Генрі влаштувався на суднобудівний завод братів Флауер. А ночами він підробляв лагодженням годинників, щоб було чим платити за кімнату.

А Вільям Форд тим часом вирішив зробити останню спробу повернути сина до фермерської справи: запропонував 40 акрів землі з умовою, що той більше ніколи в своєму житті не вимовить слово “машина”. Несподівано Генрі відповів згодою. Батько залишився задоволений, син теж. Легковірний Вільям і не підозрював, що син просто дурить його. Для Генрі цей випадок послужив уроком: хочеш стати королем - будь готовий збрехати.

Одруження і сімейне життя

Згодом Генрі Форд задумав одружитися. Клара Брайант була молодша за нього на три роки. Вони познайомилися на сільських танцях. Форд був блискучим танцюристом і вразив дівчину тим, що показав їй свої кишенькові годинники та заявив, що зробив їх сам. Їх пов’язувало багато - також як і Генрі, Клара народилася в родині фермера. Батьки дівчини - люди побожні і суворі, звичайно, не віддали б її за парубка без гроша за душею, без землі і будинку.

Побудувавши нашвидку на своїй ділянці затишний будиночок, Генрі оселився в ньому з молодою дружиною. Багато років по тому автомобільний монарх скаже: “Моя дружина вірила в мій успіх ще міцніше, ніж я. Такою вона була завжди ”. Клара могла годинами слухати міркування чоловіка про ідею створення саморушного екіпажу. Протягом довгого сімейного життя вона завжди вміла зберігати елегантний баланс - цікавилася справами чоловіка, але ніколи не втручалася в них.

Час йшов. І одного разу Форд-старший виявив затишний будиночок молодят покинутим - Генрі з Кларою несподівано переїхали в Детройт, де Форд поступив працювати в Детройтську електронну компанію інженером.

Перший автомобіль Генрі Форда

В листопаді 1893 Клара подарувала Форду сина. Хлопчика назвали Едсел.

У тому ж році в цегляному сараї за двоквартирним будинком, де він жив з дружиною Кларою, Форд закінчив будівництво свого першого експериментального автомобіля. Винахідник пропрацював дві доби без відпочинку і сну і в 2:00 ночі 4 червня прийшов повідомити своїй дружині, що машина готова і він зараз збирається її випробувати. Названий “Квадрациклом” і вагою лише п’ятсот фунтів, автомобіль пересувався на чотирьох велосипедних шинах.

Справа життя Генрі Форда

І в тому ж 1893 Генрі Форд стає головним інженером Едісоновської компанії, що спеціалізувалася на освітлені Детройта, а потім - в 1899 році - головним інженером Детройтської автомобільної компанії. Але через деякий час там стали помічати, що Форд всі свої розумові та фізичні сили витрачає на бензиновий візок, а зовсім не на роботу в офісі.

Генрі запропонували зайняти керівну посаду з умовою, що він кине свій винахід. Форд вагався. Доводи розуму були такі: сім’ю треба утримувати, заощаджень немає - все пішло на будівництво візка. Клара, бачачи його коливання, сказала, що, як би Генрі Форд не поступив, вона схвалить його рішення. Звільнившись, Форд прийнявся “продавати себе”. Він шукав заможних компаньйонів, адже у самого Генрі грошей, як таких, не було, і в своєму новому підприємстві він відводив собі роль постачальника ідей. Але ідеї ці купувати ніхто не хотів.

Зрештою, після того, як Генрі прокатав одного бізнесмена-детройтця на своєму візку з шаленою швидкістю, він дав згоду попрацювати з винахідником. “Детройт Автомобайл Компані” проіснувала недовго. “На автомобілі не було попиту, як не буває його ні на один новий товар. Я покинув свій пост, вирішивши більше ніколи не займати залежного положення”, - згадував Форд. І знову почалася “торгівля ідеями”, пошук компаньйонів. Відмови сипалися на нього як із відра, з однієї контори його ледве не вивели силою. Нарешті, в 1903 році була зареєстрована “Форд Мотор Компані”.

Генрі став головним керуючим. Будучи сам механіком-самоучкою, Форд охоче наймав таких же самородків на завод: “Фахівці так розумні і досвідчені, що в точності знають, чому не можна зробити того-то й того-то, вони скрізь бачать межі і перешкоди. Якби я хотів знищити конкурентів, то надав би їм полчища фахівців ”.

Автомобільний король так і не навчився за все своє життя читати креслення: інженери просто робили для боса дерев’яний макет і віддавали йому на суд.

У 1905 фінансові партнери Форда не погодилися з його наміром випускати дешеві автомобілі, тому попитом користувалися дорогі моделі, власник основного пакету акцій Олександр Малколмсон продав свою частку Форду, після чого Генрі Форд став володарем контрольного пакету і президентом компанії (був президентом компанії в 1905 - 1919 і в 1943 - 1945).

Ford-тріумф

Справжнім тріумфом Генрі Форда стало впровадження моделі “Т”, що означало зміну всіх орієнтирів у концепції автомобілебудування. Він створював її як скульптор, відсікаючи все зайве, створював розкішну іграшку для обраних, а доступний за ціною товар для тисяч і тисяч “середніх американців”. Успіх перевершив всі очікування. За роки виробництва моделі “Т” було продано понад 15 млн. штук автомобілів, що легко завоювали споживчий ринок.

Масове виробництво зажадало стандартизації та уніфікації всіх технологічних процесів. “Терор машини” - так Генрі Форд характеризував впроваджену ним систему управління. Чітка система контролю і планування, конвеєрне виробництво, безперервні технологічні ланцюжки - все це сприяло тому, що імперія Форда працювала в режимі автомата.

Форд перший встановив на своїх підприємствах мінімальний рівень заробітної плати і 8-годинний робочий день. Однак, йдучи на поліпшення соціального становища трудящих, Форд волів це робити виключно за власною ініціативою. Тому надалі він завзято ігнорував тиск профспілок, що врешті-решт призвело до затяжного конфлікту з ними в 1937-1941 рр. На його заводах була створена соціологічна служба зі штатом 60 осіб, що на ті часи було великим новаторством.

Форд був буквально схиблений на дієті і здоровому способі життя, захоплювався історією американської культури, не був чужий філантропії. Однак його громадська діяльність - активні антиєврейські виступи, круїз світу під час першої світової війни, спроба стати сенатором - носила переважно скандальний характер.

Провал

Повіривши у власну геніальність, Генрі Форд почав втрачати гнучкість і чуття новатора. У 30-і роки відбулися серйозні зміни в споживчому попиті, а Генрі Форд, відданий своїй колишньої концепції, їх не врахував. В результаті провідні позиції в автомобілебудуванні довелося поступити іншій великій компанії - “Дженерал моторс”.

У вересні 1945 року Генрі Форд передав керівництво компанією (до цього формально належала його єдиному синові Едселю) своєму онукові і тезці Генрі Форду ІІ і відійшов від справ. Через 2 роки - 7 квітня 1947 - у віці 83 років Форд помер.