Гості в хату - господар тікати!

Ця історія трапилася кілька років тому. Ми з чоловіком винаймали у приватному секторі в центрі Рівного житло. Цей будинок був розташований на невеличкій вулиці. В одному дворі з нами жила й господиня нашого житла, Марія Іванівна. Одного дня, а це була п’ятниця, мені на роботу зателефонувала Марія Іванівна і повідомила, що до мене приїхали гості - Петро і Таня. Я, здивувавшись такому сюрпризу, відпросилася з роботи, по дорозі зайшла до магазину за продуктами.

Згодом ми сіли за стіл, розмовляючи на різні теми. Мій чоловік затримався на роботі і прийшов пізно. Присівши до столу, він випив із гостями по келиху вина, після чого Петро з Танею почали збиратися, щоб не запізнитися на останню маршрутку, бо вони приїхали із сусіднього міста.

Треба сказати, що у нас велика родина. Декого ми ніколи й не бачили. Життя порозкидало родичів по всій території колишнього Радянського Союзу. Тож, коли ми провели Петра із Танею, я почала мити посуд, а чоловік запитав у мене: “А хто це був? Це твій кум Петро?” Я, повернувшись від мийки і, більше, ніж здивовано, подивилася на чоловіка, знаючи, що він спиртним не зловживає, а ставить такі дурні питання:

- Так це ж твій двоюрідний брат Петро!

Тепер уже чоловік дивився на мене, широко розкривши очі:

- Та це не він. Я що, брата свого не знаю?! Я думав, що це кум Петро, ти ж казала, що він із кумою мають приїхати в гості. Але це ж не кум.

- Ти ж сам казав, що, коли був у відрядженні в Дубному, то зустрів свого двоюрідного брата і запросив його на вихідні в гості. Я думала, це він.

Ми довго дивилися одне на одного, а потім почали сміятися до сліз і болю в животі.

Згодом вирішили, що то якісь злодії-екстремали, які ходять грабувати з чайним сервізом у подарунок. Так, посміявшись і подивувавшись, ми цю історію забули. Через деякий час я випадково почула розмову Марії Іванівни (її по-вуличному називали “Що? Де? Коли?” - вона знала всіх і все, що робиться на вулиці) з сусідкою, яка розповідала, що ще одна сусідка чекала до себе в гості зведеного брата, якого ніколи не бачила. Цілий тиждень готувалася, а він не приїхав. Пізніше я дізналася, що цю сусідку та її чоловіка звуть, як і нас, а наші прізвища відрізняються лише однією буквою. Ось такий казус.

Поки ми жили на тій квартирі, до нас ще разів чотири потрапляли “в гості” їхні родичі. Та ми, маючи науку, спочатку запитували пароль доступу: “Хто? Звідки?”, а потім відправляли “заблукалу” рідню на два будинки далі.