Хто хоче банкрутства рівненських будівельників?

Федик Сергій Леонідович – директор ТЗОВ “Іква - Проект”:

- Я вже не одне десятиріччя працюю в будівельній галузі і хочу сказати, що ніколи нам просто не було. Скільки разів будівництво починалося, а потім завмирало, і будівельники опинялися без роботи. Пошук роботи http://ua.jooble.org/работа/Ровно?main Дуже багато гарних фахівців галузі виїхали за кордон. Однак кілька років тому ситуація потрохи почала покращуватися, і у рівненських будівельників з’явилася робота. Звісно без проблем і складностей ніколи не обходиться, однак саме головне, коли можна працювати на рідній землі за своїм фахом. Зі “Стоградом” наша фірма працює вже не один рік, і жодного разу ми не мали проблем з цією структурою. Так, “Стоград” як замовник вимагає якісної роботи і витримування всіх норм будівництва, однак це на мою думку дуже добре. Отримавши підряд на спорудження житлового будинку по вулиці Толстого, 10, ми усі зраділи, бо це означає стабільну роботу на два роки. Тобто наш колектив, в якому працює сто сорок чоловік може бути спокійним за своє майбутнє, а це в наш важкий час дуже багато значить. Що ж відбувається сьогодні, фактично нас усіх виганяють “на вулицю”. За що? Мені важко сперечатися з громадськими активістами, бо грамотно обговорювати проблеми будівництво можна лише з фахівцями. Однак зауважу - розповіді про те, що при нинішніх технологіях втрамбовування палів (свай) може завдати якусь шкоду навколишнім будівлям просто несерйозно. В той же час досвідченні рівненські будівельники чудово пам’ятають, як у вісімдесяті роки минулого сторіччя будувалися “Профспілкові курси” (нинішній діагностичний центр) та “Діпромісто”, до речі ця багатоповерхівка взагалі розташована в кількох кроках від музею. При їх будівництві дійсно вбивалися палі (сваї) довжиною в чотирнадцять метрів. Враховуючи контроль за проведенням будівельних робіт, який в ті часи був на належному рівні, можна зрозуміти, що навіть така супервібрація не становила небезпеки навколишнім будівлям. Інша справа, той стан до якого доведений наш Краєзнавчий музей сьогодні. Ми оглянули його будівлю і хочу сказати, мені стало соромно за нашу область. Навіть власної каналізації головний музей області немає, і ми будували її за кошти інвестора. Думаю, що активістам не наш майданчик потрібно було б пікетувати, а вийти до управління культури з вимогою виділити кошти на його реконструкцію. До речі про кошти, ми порахували, що тільки з робіт по будівництву по вулиці Толстого, 10 за два роки наша фірма б сплатила до бюджетів усіх рівнів близько 10 мільйонів гривень. Може ми такі багаті, що можемо дозволити собі відмовитися від таких бюджетних надходжень? Також будівництво це є великі замовлення для місцевих виробників. Бетон, цегла, блоки та ще сотні найменувань виробів купуються у наших рівненських виробників. Одних вікон на будинок потрібно разом з балконними рамами 500. Сотня вхідних дверей. Цей перелік можна продовжувати. Всі ці фірми платять зарплатню працівникам та податки. Вони розраховують на замовлення. Хто всім нам відшкодує збитки? Активісти? Міський бюджет? Я в це не вірю. Чому так відбувається, що люди, які працюють, чесно заробляють на життя, є беззахисними. Ми обговорили в нашому колективі ситуацію що складається і вважаємо її не просто ненормальною, а злочинною і хочу сказати, що ті хто навмисно хоче залишити сотні і сотні рівнян без роботи, бюджет без поступлень, працюють на розвал нашої держави. Їх потрібно показувати, тому що дуже просто під гарними гаслами руйнувати, а будувати щось своїми руками набагато важче.

25-річний рівнянин Буняк Володимир Сергійович, працює у фірмі “Стоград” будівельником-муляром вже понад два з половиною роки. За словами Володимира, на їхньому минулому об’єкті вже найближчим часом закінчиться будівництво і якщо їм не дадуть дозволу на початок робіт по вулиці Толстого 10, то доведеться сидіти без роботи. Шукати новий заробіток юному Володимиру звісно не хотілося б, оскільки умови праці у фірмі “Стоград” вважає досить приємними, щодо заробітної плати, то і тут все гаразд, мовляв все швидко і своєчасно, без жодних затримок. Володимир налаштований позитивно та з надією вірить у краще майбутнє для себе та своїх колег, вважає, що депутати все ж таки все ретельно обдумають та приймуть рішення в інтересах будівельного колективу, адже у теперішні скрутні часи, коли ціни на комунальні тарифи та товари першого вжитку є захмарними, залишити простих людей, за якими стоять цілі сім’ї, без єдиного заробітку є, м’яко кажучи, неприйнятним. Із розповіді про себе, стало зрозуміло, що 25-річний Володимир є молодою та амбіційною людиною, що завжди готова приступити до роботи, мовляв “очі бояться, а руки роблять”.

Стадник Юрій Андрійович, 39-річний житель села Тучин Рівненської області, має великий будівельний досвід та працює на фірмі “Стоград” муляром-каменярем вже більше чотирьох років, своєю роботою цілком задоволений. Як і більшість своїх колег по роботі, обурений забороною щодо будівництва, оскільки не знає яким чином без роботи годуватиме сім’ю в якій четверо дітей та платитиме комунальні послуги, які на сьогодні є зовсім не дешевими. Зрозумілим є й те, що заборона будівництва впливає на всю фірму в цілому, а отже у скруті та без єдиного гроша таким чином залишається весь будівельний колектив. Пан Юрій не знає за що йому доведеться жити у випадку, якщо народні обранці приймуть хибне рішення. Проте надія помирає останньою, так само і у даному випадку, Юрій Андрійович як і його колега Володимир, налаштований на краще і вважає, що депутатам вдасться увійти у важке положення будівельників. Безробіття у віці пана Юрія є дійсно жахливим, особливо коли на тебе вдома чекає багатодітна сім’я. Юрій Андрійович не уявляє як дивитиметься у вічі своїм дітям, якщо заборона на будівництво буде існувати й надалі.