Фредді Мерк’юрі

Фредді був старанним учнем. Він швидко захопився спортом, вибравши для себе хокей, теніс і бокс. А ще хлопчик зацікавився музикою і живописом. Він непогано малював, роздаючи малюнки всім друзям і родичам. Але найбільше Фаррух любив співати. Заняття в шкільному хорі забирали у нього багато часу. На відмінний вокал учня звернув увагу шкільний директор. Він запропонував батькам хлопчика розвивати його здібності на курсах гри на фортепіано, пообіцявши низьку ціну. Таким чином Фредді Мерк’юрі почав відвідувати музичні курси. Після їх закінчення він був відзначений, як кращий учень.

У 12 років Фредді разом з друзями організував рок-групу, назвавши її “Психи” (The Hectics). Хлопці грали і співали на шкільних дискотеках і всюди, де їх приймали.

У 1962 році майбутній лідер “Queen”, якому виповнилося 16 років, закінчив школу в Індії і повернувся в Занзібар, куди знову переїхали батьки. Через 2 роки влада на острові змінилася: Занзібар проголосив свою незалежність від Англії. Почалися заворушення. Сім’я Булсара переїхала в Лондон.

У 1965 році хлопець стає студентом престижного коледжу Ілінг, де вивчає живопис і дизайн, а також продовжує займатися музикою і балетними танцями. Своїми кумирами Мерк’юрі називає Джиммі Хендрікса та Рудольфа Нурієва.

“Queen”

Під час навчання в Ілінгу Фредді залишив будинок батьків і зняв квартиру в районі Кенсінгтон, в якому селилася лондонська богема. Житло Булсара знімав разом з другом і музикантом Крісом Смітом. У цей час Фредді також познайомився з колегою по коледжу Тімом Стаффела. Тім був лідером музичної групи “Smile”. Незабаром Фредді почав відвідувати репетиції групи, де познайомився з усіма музикантами. Особливо близько зійшовся з ударником Роджером Тейлором, до якого незабаром переселився.

Закінчивши коледж у 1969 році, 23-річний Фредді вийшов з дипломом дизайнера графіки. Він багато малював. Разом з Тейлором вони відкрили невеликий магазин, де в числі інших товарів продавалися роботи Булсара.

У тому ж році Фредді знайомиться з музикантами групи “Ibex” з Ліверпуля. Через кілька днів він знав весь репертуар “Ibex” і навіть додав деякі свої пісні. Після розпаду “Ibex” Фредді, що не представляв подальшого життя без музики, знайшов за допомогою газетного оголошення нову групу. Вона називалася “кисломолочне море” ( “Sour Milk Sea”). Новачка взяли відразу ж, як побачили і почули, на що він здатний. Фредді прекрасно рухався, а його голос в 4 октави нікого не залишав байдужим.

Після того, як колектив покинув один з музикантів, група розпалася. Але на її місці народилася нова, яка отримала назву “Queen”. Вона складалася з музикантів двох колишніх груп. У 1971 році склад “Queen” після багатьох змін стає постійним. Фредді намалював герб колективу з буквою Q в центрі і зодіакальними знаками музикантів навколо. У 1972 році, коли колектив записував свій дебютний альбом, Фредді змінив прізвище Булсара, взявши собі творчий псевдонім Мерк’юрі.

Незабаром пісня авторства Фредді Мерк’юрі під назвою “Seven Seas of Rhye” потрапляє в британські чарти. А через рік, в 1874-му, з’явився перший хіт “Queen” - композиція “Killer Queen”. Відразу ж за нею вийшла найбільш успішна пісня групи “Bohemian Rhapsody”. Вона протрималася на вершині чартів 9 тижнів. До неї був знятий перший відеокліп.

Пізніше “Bohemian Rhapsody” за версією “The Official Charts Company” названа кращою піснею тисячоліття. Другий хіт “We Are The Champions” стає неофіційним гімном чемпіонів спортивних змагань та Олімпіад.

У 1975 році група гастролює по Японії. Це були не перші закордонні гастролі “Queen”, на той час музиканти вже виступали в США. Але такий шалений успіх трапився вперше. Музиканти відчули себе зірками. Фредді Мерк’юрі саме тоді закохався в країну сходу сонця і почав колекціонувати предмети японського мистецтва.

У наступному році Фредді кардинально змінив імідж: він вперше коротко постригся.

У 1982 році група оголосила про перерву в гастрольному графіку на рік. Мерк’юрі скористався перепочинком і записав свій перший сольний альбом в Мюнхені. У травні наступного року музикант познайомився з Монсеррат Кабальє.

13 липня 1985 року можна вважати піком музичної кар’єри Мерк’юрі і “Queen”. Група брала участь у грандіозному шоу на стадіоні “Уемблі”, де крім них співали Елтон Джон, Пол Маккартні, Девід Боуї, Стінг і багато інших зірок. Але саме виступ Мерк’юрі одноголосно було визнано головним виступом і хітом програми. 75-тисячний натовп під час виступу “Queen” зазнав справжню ейфорію. Саме після цього концерту Фредді став легендою року.

Рік по тому колектив здійснив останній тур під назвою “Magic Tour”. У його рамках відбулися останні концерти разом з Фредді Мерк’юрі. На цей раз на стадіоні “Уемблі” зібралося 120 тисяч фанатів. Пізніше концерт був виданий під назвою “Queen at Wembley”. Завершився тур в Небуорте. Більше Мерк’юрі не виступав з групою.

Навесні 1987 Фредді і Монсеррат Кабальє почали роботу над спільним альбомом, який називався “Barcelona” і вийшов в жовтні 1988 року. Тоді ж в Барселоні відбувся спільний концерт співака та оперної діви. Це був останній виступ легенди.

Хвороба і смерть

Чутки про хворобу Фредді Мерк’юрі з’явилися ще в 1986 році. Інформація про те, що співак здав тест на ВІЛ, просочилася в пресу. У 1989-му тривожні чутки, які сам Мерк’юрі заперечував до останнього, підтвердилися: Фредді сильно схуд. Його виснажений вигляд служив найпереконливішим доказом страшної недуги.

У цей період Мерк’юрі посилено працював з останніх сил, розуміючи, що потрібно багато чого встигнути. Він записав пісні до таких двох альбомах: “The Miracle” (1989) і “Innuendo” (1991). Кліпи до останнього - чорно-білі. Лише так можна було завуалювати зміни зовнішності Фредді.

23 листопада 1991 року з’явилася офіційна заява Мерк’юрі про те, що він хворий на СНІД. На наступний день, 24 листопада, Фредді не стало. Його поховали по зороастрійському обряду, відступивши тільки в одному: тіло було піддано кремації. На похоронах були присутні лише рідні. Тільки сім’я і подруга Мері Остін знали, де похований прах Мерк’юрі. У 2013 році шанувальники знайшли місце поховання: це кладовище Кенсан Грін на заході Лондона.

Особисте життя

З найближчою людиною в своєму житті Мері Остін Фредді Мерк’юрі познайомився в 1969 році. Після декількох років спільного життя вони розлучилися: Фредді зізнався в тому, що він бісексуал. Але дружба і близькі стосунки між парою залишилися до самої смерті Мерк’юрі. Остін була особистим секретарем Фредді. Їй він присвятив пісню “Love of My Life”. Саме Мері Остін музикант залишив у спадок свій особняк і більшу частину майна. Він був хрещеним її старшого сина Річарда.

Пізніше у Мерк’юрі був нетривалий роман з актрисою Барбарою Валентин.

Після смерті Фредді, розмови про його орієнтацію не замовкали. З’явилися інтерв’ю його друзів, в яких вони підтвердили, що музикант був геєм. Про це заявили Мерк’юрі Брайан Мей і Роджер Тейлор. Про бісексуальність співака розповів Джордж Майкл, а особистий помічник Фредді Пітер Фрістоун видав мемуари, в яких згадав кількох чоловіків, з якими у музиканта нібито були близькі стосунки. Про свій 6-річний зв’язок з легендою розповів Джим Хаттон в книзі “Мерк’юрі і я”.