Украдене щастя

Саме на одній з таких вечірок Олег і познайомився з Наталкою - справжньою красунею козацького роду. Закрутив її у веселому танку і, не зогледівшись, сам дозволив цій чорноокій красуні закрутити собі голову. Проводжаючи, підсадив її на трамвай. Її коси випадково торкнулися обличчя хлопця, і він відразу зрозумів, що відтепер “пов’язаний” тими косами на все життя. Шалене кохання закрутило Олега у вирі мрій, надій і сподівань. Хлопець схуд, часто бездумно вештався автопарком і не звертав ніякої уваги на дотепні зауваження колег. Роїлася лише одна думка – побачити кохану хоча б одним оком. Але через емоції, що заполонили його того вечора, він забув спитати дівчину, де вона живе, де працює.

Яким же було здивування, коли одного ранку він побачив Наталію у диспетчерській. Йому аж дух перехопило. Вона - його мрія, його кохання, знаходилася поруч, а він її досі не помітив. А коли все ж таки наважився з нею заговорити, дівчина зашарілася і стала ще красивішою.

Через місяць молодята побралися. Незабаром організація, де вони працювали, виділила їм однокімнатну квартиру. Наталя, як пташка, заходилася “вити” родинне гніздечко. А коли на світ з’явилася Катруся, Олег не міг натішитися своїм щастям. Всі по-доброму чи зі злості заздрили чистому коханню.

Але, як кажуть, життя мінливе - не тільки білі смуги, а й чорні. Наталія тяжко захворіла і потрапила до лікарні. Малолітню доньку відразу відправили до бабусі. Олег занурився в роботу. Стало все важче повертатися до пустої домівки, все частіше почав зазирати у чарку – “добрі” люди допомогли знайти втіху в оковитій. Бракувало уваги й жіночої ласки. Ось тут і пригледів Зойку, яка працювала в бухгалтерії автопарку. Ходили чутки, що вона ладна кокетувати з усіма чоловіками. Суто “городські” манери полонили уяву горе-чоловіка. Вона зустрічала його у привабливо відвертому халатику, пригощала вишуканими стравами, влаштовуючи вечерю при свічках. Він знову був на вершині блаженства. Його кохають, пестять, йому приділяють увагу. Він - супермужчина.

Розкаяння не було, коли з лікарні повернулася дружина, яка ні сном, ні духом не відала про “невинні” походеньки свого чоловіка. цілий тиждень Олег не навідувався до дружини, посилаючись на зайнятість на роботі. Вона вірила і чекала. Приїхавши додому, побачила, що меблі вкрилися густим шаром пилу, а ліжко не розстилали з тих пір, як “швидка” забрала її до лікарні. “Щиросердна” сусідка відразу виклала все, “як на духу” про походеньки законного чоловіка. Прозріння було важким ударом для Наталії. Вона ледве стримувала емоції, руки нервово тремтіли. Все ще не вірилося, що таке чисте почуття можна розтоптати в одну мить, коли один із закоханих потрапив у біду. Але, як кажуть, кохання випробовується у горі й радості.

Наталя твердо вирішила поговорити з Зоєю, все ще думаючи, що Олег просто заплутався, оступився і щиро кається. Зі щемом у грудях підходила до квартири суперниці. Двері відчинила пещена жінка з вишуканою зачіскою і манікюром, яка виглядала якоюсь штучною. Здається, достатньо її вмити, і вона перетвориться на посередність. Втім, Наталія відразу зрозуміла, що зараз значно програє перед цією кралею. Виснажене обличчя після перенесеної хвороби, синці під очима, та важкий тягар на серці зовсім не прикрашали жінку. Як могла, зібравши всі сили в кулак, попросила Зою не розбивати сім’ю, адже найбільше страждатиме невинна дитина. У відповідь почула жорстокі слова, мовляв, пожила ти, тепер і я хочу бути щасливою. Перед Наталею зачинили двері, навіть слухати не схотіли, що на чужому горі, щастя не побудуєш. “Украла, украла чоловіка, - роїлася лише одна думка. - Але що ж робити далі?”

Вирішила піти на роботу. Можливо, там відволічеться від сумних думок, а можливо... зустріне його, і все вирішиться саме собою. Вона простить його, і житимуть вони далі однією щасливою сім’єю. Обов’язково піде до перукаря і відріже косу, якщо йому так подобається, зробить манікюр.

Зустріч дійсно відбулася, але була неприємною і короткою. Олег відразу почав розмову про розлучення. Наталія зрозуміла, що це - кінець.

Нещасна жінка змінила роботу, бо не могла витримати косі погляди колег та насмішки чоловіків. Виїхала з квартири, бо там вже почали з’являтися речі нової коханої. Вирішила почати життя з чистого листа, присвятивши себе вихованню дитини. Дівчинка росла красунею і розумницею. Згодом вони отримали квартиру. Тільки б жити, але... без нього.

Олег тим часом насолоджувався життям. Але коли Зоя завагітніла, йому все менше приділялося уваги. Король залишився “з носом”. Все частіше бачив нову жінку не нафарбованою, зникли пишність і вишуканість. Дратувало, коли жінка зустрічала в бігудях і відразу нишпорила у його кишенях, відбираючи всі гроші до копійки. На кухні його вже не чекала смачна вечеря. Сам готував нашвидкуруч вермішель з яйцем і проклинав свою долю.

Народилися близнюки, які були точною копією дружини. Їх навіть називали за схожістю до кіногероїв популярного на той час мультика Льолек і Болек. Діти галасували, заважали відпочивати, дружина дратувалася, що чоловік нічого не допомагає по господарству. Олегові кортіло втекти з цієї божевільні. Все було не так, як у них із Наталею. Адже поява доньки ніяк не позначилася на його стосунках з першою дружиною. Вона все встигала: і дитину доглянути, і у квартирі прибрати, і вечерю приготувати... От лишень на себе у неї не вистачало часу. Невже він купився на манікюр? А шикарні коси проміняв на це рудувате, як пакля, волосся? Який же він дурень! Але назад шляху немає.

Так і жив, весь час каючись. У домі не переводилися сварки. Зоя вимагала все більше грошей. Діти блукали надворі без нагляду. Чоловік почав все рідше з’являтися удома. Пророчі слова, що на чужому горі не будеш щасливим, справджувалася.

На роботі ніхто не знав, куди перейшла працювати Наталія, а подруги, зговорившись, мовчали і не розповідали про нове місце проживання першої дружини. Олег почав марити Наталією, згадував щасливі миттєвості їхнього подружнього життя.

Якось, повертаючись до гуртожитку, куди переїхав, втікаючи від Зої, заскочив на підніжку трамваю і відчув знайомий запах волосся коханої. Він без слів зрозумів, що то вона – його Наталія. Чи вже не його, бо він... Вони зустрілися поглядами, і руки самі собою потягнулися назустріч один одному. Олег і Наталія довго сиділи в кафе. Розповідала вона, Олег більше слухав і нишком спостерігав за дзеркальним силуетом коханої у вікні. Вона зовсім не змінилася. Така ж струнка і приваблива. Лише очі сумні і такі глибокі. Як погляне, здається, дивиться в саму душу. Він не витримував цього погляду і відводив очі. Багато розпитував про доньку. Вона вже доросла, скоро їй виповниться п’ятнадцять. Боже, він навіть не може пригадати, якого числа народилася Катруся… Пам’ятає лише, що то була зима, а він забирав своїх дівчат з велетенським букетом троянд. Все дмухав на квіти, аби не замерзли. Чого ж так він не оберігав свої дві найдорожчі квіточки - Наталію і Катрусю?

Наталія дозволила чоловіку побачитися з донькою. Його візити стали все частішими. Настав момент, коли він зрозумів, що не може жити без неї, просив прощення на колінах у дружини і доньки, а Наталія не змогла перебороти своє почуття, яке, як і у далекій молодості, знову набирало сили, і простила йому. Вони знову були разом.

На порозі з’явилася Зоя. З прокльонами накинулася на Наталію, вимагаючи повернути “законного”. “Ти у мене вкрала щастя”, - кричала з надривом. Наталія з гідністю відповіла жінці словами, які чула від неї багато років тому: “Пожила ти, тепер моя черга - бути щасливою!”.