Чи буде в Рівному мораторій на нові комунальні тарифи?

В.П.: Я оцінюю ситуацію, що склалася в усій державі після прийняття нашою центральною владою рішення про підняття комунальних тарифів у два рази, як страшну помилку. Річ у тім, що наші можновладці дуже люблять говорити про субсидії. Так, найбідніші верстви населення їх отримують. І це правильно. Однак, постає питання: хто ж буде платити зі «своєї кишені» за новими цінами за комунальні послуги? Розповідь, що за все заплатять багаті – просто не витримує жодної критики. Відсоток багатих споживачів в Україні мізерний і їхні платежі галузь не спасуть. В результаті, платити більше будуть ті, хто не має права на субсидії – тобто «середній клас». Я спеціально беру в лапки цей термін, бо український середній клас може таким вважатися лише в нашій бідній країні, адже середньоєвропейський рівень доходів цієї категорії населення складає десь двадцять­тридцять тисяч євро на рік. У нас – катастрофічно менший. Хто ж ці люди? Дрібний бізнес, робітники великих підприємств, чиновники нижчого та середнього рівня, вчителі, лікарі та інші категорії населення, які працюють. Уявимо ситуацію: родина з двох людей мешкає в середній двокімнатній квартирі і отримує на двох вісім тисяч на місяць. Така сім’я в нас вважається досить забезпеченою. Якщо за комунальні послуги заплатити «по­новому», то за рівнем добробуту вона автоматично прирівняється до родини, яка має мінімальні доходи та отримує субсидію. Що це означає? Все просто. Чесні трудівники будуть змушені бідувати, а нечесні –шукати варіанти «на папері» стати бідними і отримати субсидію. Отримувати зарплату “по білому” стає не вигідно. Таким чином, замість цивілізованого європейського суспільства, до якого на словах прагне наша влада, ми отримуємо тотальну тінізацію економіки. Звісно ж, різко впадуть надходження до бюджету у вигляді податків з доходів, а це, в свою чергу, вдарить дуже сильно по бюджету і в першу чергу по пенсіному фонду.

Але це далеко не усі негативні наслідки. Ті, хто буде платити чесно за комуналку, будуть змушені економити на усьому. І першою жертвою стане галузь громадського харчування. Думаю, до третини міських кафе та ресторанів «не доживуть» до наступної весни. А це робочі місця і ті ж податки. Подібна ситуація буде і в роздрібній торгівлі. Прогнозоване падіння товарообігу в продовольчих магазинах складе двадцять­тридцять відсотків і призведе до закриття багатьох з них. Аналогічний результат, хоча і з меншими негативними наслідками, буде і в інших галузях. Таких, як транспорт, побутові послуги тощо. Зараз це потрібно розуміти і вже робити висновки. Так склалося, що очікувати якоїсь реакції від Верховної Ради на цей тарифний армагедон не варто. Наших обранців до ВР ми не бачимо ні в місті ні в Рівнераді, куди їх неодноразово запрошували, відповідно і допомоги від них зась чекати.

Для рівнян залишаєься Рівнерада, на відміну від своїх колег з парламенту, депутати міської ради щоденно спілкуються з містянами, розуміють всю складність ситуації та потребу в діях. Однак та резолюція, що була прийнята на минулій сесії, не вирішує проблеми. Це заклик, а не дія. Нашим депутатам потрібно брати на себе відповідальність та приєднуватися до своїх колег з інших міст – таких як Київ, Дніпро – і приймати рішення про мораторій, або сказати виборцям, що вони бояться взяти на себе відповідальність.