Олег Червонюк: «В бідній країні будь-які комунальні тарифи будуть високими»»

- Для того, аби зрозуміти, що потрібно робити нашому народу, потрібно з’ясувати, чому це взагалі відбулося. На мою думку, тут є кілька чинників. Наша влада, я маю на увазі в першу чергу уряд, є несамостійною в прийнятті рішень. Вони залежать від ЄС та США. Ті ж, у свою чергу, думають про добробут власного населення, який напряму залежить від сили економіки. Тому і рішення нам нав’язують такі, які вигідні Заходу та Америці, адже їм сильна та заможна Україна не потрібна, бо тоді наша країна буде конкурувати за ринки збуту. Ось і бачимо цілу низку дивних рішень, які фактично розвалюють вітчизняну промисловість. Політика в Україні повинна бути не прозахідна чи проросійська. Вона мусить бути проукраїнська. Ніхто не буде дбати про розвиток України, крім самих українців.

Тепер про самі тарифи. Ми не маємо чіткої та зрозумілої кожному формули розрахунку комунальних тарифів. Всі, хто колись стикався із ціноутворенням, чудово розуміють, що збільшити вартість тієї чи іншої послуги в рази неважко. Тому суспільство повинно розуміти, з яких витрат складається вартість гігакалорії (Гкал) тепла, або кіловат/години електроенергії. Впевнений – коли формула ціноутворення стане зрозумілою - виявиться, що резервів зменшення тарифів дуже багато.

Далі - це вартість самих енергоносіїв. На прикладі нашого Льонокомбінату ми показали, що навіть великі промислові підприємства можуть відмовитися від споживання природного газу. Звісно, є виробництва, де без газу не обійтися, але їх дуже небагато. Про опалення житлового сектору я навіть не говорю, тут газ замінити найпростіше. Чому двадцять п’ять років це не робилося? Знову повертаємося до політики. Не було бажання проводити проукраїнську політику і спокійно працювати над тим, щоб добитися максимальної енергоефективності.

І останнє. Тепло в Німеччині чи у Франції коштує більше, ніж в Україні, навіть після нинішнього подорожчання. Однак там це нікого не лякає і за субсидіями більшість німців не біжать. Чому? Тому що в цих країнах є потужна промисловість, яка забезпечує громадян добре оплачуваною роботою, а бюджети країн - достатніми сумами для того, аби допомагати тим, хто не може себе забезпечити. Ось і все.