Оксана Лозова: «Я вірю в незалежну Україну, яка житиме для людей»

- Як ви оцінюєте роки незалежності України? Якими вони для вас були?

- Роки незалежності – це складний, але теж щасливий період не тільки мого життя, але і мого покоління. Звісно, було тяжко, були злети і падіння, траплялися й невиплати зарплати, були дуже скрутні часи, але ми жили з натхненням, працювали, ми хотіли зробити щось вагоме і корисне для України, для людей. Важливо розуміти, що українці обрали незалежність. І це вони підтвердили на Всеукраїнському референдумі, який відбувся 1 грудня 1991 року. Про незалежність наш народ мріяв десятиліттями, якщо не століттями. Мій батько був щирим патріотом і я добре пам`ятаю, яким він був щасливий, коли оголосили про незалежність України. Про день, коли ми справді почали ставати незалежними, він мріяв багато років свого життя.

Після проголошення незалежності виникла певна ейфорія, але саме тоді ми почали робити перші кроки на шляху розбудови нашої держави, як в Україні, так і на міжнародному рівні. Саме у той час сформували Конституцію України. Інша справа, що опісля її безліч разів змінювали – під кожного нового очільника держави. І це неправильно, оскільки господарем Конституції – народ, саме він повинен її створювати!

Свято незалежності має для мене певну гіркоту, тривогу за майбутнє. Іде війна, не АТО, адже це справжня війна! Більше того, зараз знову масово пропагується ідея федералізації України, державний суверенітет, яким ми пишалися багато років, під загрозою. Ми втрачаємо наших бійців, протистоїмо збройній агресії Росії, як ззовні, так і з середини. Це ціна, яку українці платять за своє право бути незалежними, за те, щоб гідно жити в своїй країні, працювати та ростити дітей. За це гинуть наші батьки, брати чоловіки.

В той же час патріоти сидять по тюрмах, а корупціонери наживаються на війні й гуляють на свободі! Але я впевнена, що наші вороги зазнають поразки. В наших жилах тече кров козаків, повстанців, воїнів УПА, які так само боролися за справедливість, за становлення нації, за рідну землю. Вони зберегли наш синьо-жовтий прапор, тризуб, українське слово. Якщо не скорилися вони — не скоримося ми!

Я вірю, що ми зможемо створити справді незалежну, дійсно автономну Україну, яка житиме для кожного українця, для його добробуту. Я вірю, що нашим дітям не доведеться виїжджати за кордон, наші сім`ї не будуть через це розпадатися. Вірю, що в майбутньому українські діти зможуть вчитися і працювати в незалежній Україні, а не десь на чужині. Я нещодавно дізналася, що близько 30 відсотків українських випускників подали документи на вступ у вищі навчальні заклади інших країн, найбільше у Польщу. І більшість з них таки поступить. Для мене це прикро, адже попри усі складнощі, ми намагалися побудувати незалежну Україну для наших дітей. І, не зважаючи ні на що я вірю, що нам це вдасться.

- Як можна змінити цю ситуацію? Які ви бачите для цього можливості як депутат?

Вчора під час партійної конференції у Івано-Франківську лідер фракції Радикальної партії Олег Ляшко розповів, якою має бути політика України в умовах військової агресії.

Перемога криється у посиленні позицій України в чотирьох напрямках:

- системно розвивати армію і постійно підвищувати обороноздатність країни;

- досягати успіху на дипломатичному фронті, зокрема зберігати та посилювати широкий міжнародний фронт протистояння російському агресору;

- вигравати інформаційну та пропагандистську війну як всередині країни, так і на міжнародній арені;

- піднімати і розвивати економіку, бо чим сильніше економічно буде Україна, тим більші будуть шанси на нашу перемогу. Підтримка західних партнерів у протистоянні з Росією залишається сумнівною, хоча Україна виконала майже усі вимоги Мінських угод.

Хочу також нагадати, що Радикальна партія – єдина парламентська сила, яка від початку відкидала «мінські угоди» як путінську пастку для України. Ми єдині, хто на міжнародних переговорах і в Києві, і в Брюсселі, і у Вашингтоні завжди наполягаємо на виконанні Будапештського меморандуму щодо безпекових гарантій Україні з боку ядерних держав у зв’язку з нашим ядерним роззброєнням. Зокрема, на наданні нам масштабної військової допомоги включно з сучасною захисною зброєю.

Особисто від себе хочу додати, що не все можливо і не все в наших силах, але хто стукає, тому і відкривають!