Орлеанська діва

У Франції йшла Столітня воїна. Здавалося, ніщо вже не може зупинити англійських загарбників. Але от нікому не відомій дівчині-пастушці, дочці простих селян, з’явився в сні дух і заявив, що тільки в її руках порятунок батьківщини. Зібравши загін, Жанна повела його на ворога. У травні 1429 року вона звільнила місто Орлеан, за що її і охрестили Орлеанською дівою…

Дослідники феномена Орлеанскої діви дотепер вважають, що всі події, пов’язані з її долею, досить загадкові. Яким образом селянська дівчина зуміла зібрати під свій прапор кращих лицарів того часу? Звідки в юної селянки (а під час знаменитих перемог Жанні Д’арк ледь здійснилося сімнадцять років!) узялися військові таланти, кращих полководців всіх часів і народів?

Існують версії, які буквально з ніг на голову перевертають шкільну легенду про Жанну Д’арк. Практично всю біографію знаменитої француженки піддав недавно сумніву член Французької історичної асоціації вчений і дослідник Ро-бер Амбелен. В своїй книзі «Драми і секрети історії» він стверджує, що Жанна Д’арк з’явилася на світ зовсім не в родині простих селян, а була незаконнонародженою дочкою королеви Франції Ізабелли Баварської.

Як доказ дослідник приводить численні міркування і факти. От лише деякі з них. Жанна Д’арк була обсипана почестями ще до того, як зробила свої подвиги.

По-перше, вона мала свій бойовий прапор, що по тимі часам було чималим привілеєм.

По-друге, у неї були золоті шпори, що дозволялось мати тільки лицарям.

По-третє, у неї була своя свита і свій штаб зі знатних дворян, які (з огляду на закони того часу) ні при яких умовах не пішли б у підпорядкування до простолюдинки — інша справа служити хоч і незаконнонародженої, але принцесі королівської крові!

До речі, як зброєю Жанна користувалася бойовою сокирою, на лезі якого була вигравірувана буква «J» з маленькою короною нагорі…

Існує ще одна думка — Жанна Д’арк володіла паранормальними здатностями. У спогадах її сучасників раз у раз прослизають натяки на це.

Очевидці описують, як під час однієї з битв Жанна Д’арк попередила соратника, щоб той відійшов убік, інакше його вразить гарматне ядро. Лицар відійшов, на його місце встав інший і відразу був убитий.

Звіряючи свої вчинки із внутрішніми голосами, Жанна Д’арк жодного разу не помилилася в прогнозах, блискуче виграючи одну битву за іншою.

Взяти хоча б битву під Потє. З боку англійців у ній брало участь близько 5 тисяч бійців, з боку французів ледь півтори тисячі. Але, незважаючи на кількісна перевага, англійці зазнали нищівної поразки: вони нарахували вбитими дві з половиною тисячі чоловік, при цьому втрати у французькому війську склали всього десять чоловік.

«Це було схоже на диво! — захоплювалися сучасники. — Орлеанська діва немов заздалегідь знала хід бою»…

Як свідчать літописці, чудності із селянською дівчинкою Жанною почалися після того, як вона потрапила в гості до фей. Біля села, де вона жила, розкинувся ліс Шеню, де на березі Порічкового струмка, згідно місцевим переказам, росло дерево фей.

Жанна Д’арк любила гуляти в цих місцях. І один раз, повернувшись додому, вона розповіла батькам, що біля старого бука перед нею відкрилися двері в чарівну країну. Маленьку дівчинку приймала сама королева фей і пророчила їй велике майбутнє. З тієї пори Жанну регулярно стали відвідувати дивні бачення і голоси…

Говорячи сучасною мовою, Жанна Д’арк була тим, кого сьогодні називають «ясновидющими», або «контактером». Загадкові голоси попереджали її буквально про все. Навіть про те, що їй має бути потрапити в руки ворогів, вона довідалася заздалегідь. Відбулося це в такий спосіб: військо Жанни готувалося до бойової вилазки. Перед цим у парафіяльній церкві Сен-Жак ішла служба.

Раптом Жанна сполотніла і, похитнувшись, сказала її соратникам, що оточували: «Мене продали і зрадили… Я знаю людей, які зробили це. Я нічим більше не зможу допомогти вам, тому що незабаром буду віддана в руки смерті».

У той же день Жанна Д’арк опинилася в руках ворогів…

Чи володіла Жанна дарк спонтанним дарунком або цілком свідомо користувалася ним?

Свідчень про це не збереглося. Але можна припустити, що в неї були учителі, що розвивали її незвичайні здатності. Один з них — маршал Франції Жиль де Ре, що супроводжувало Д’арк у багатьох її походах.

Цей маршал був досить неабиякою особистістю. Він прославився не тільки на військовому поприщі, але також серед сучасників як авторитетний алхімік і носій древніх эзотеричних знань. І він цілком міг допомогти Жанні перетворити її чудесний дарунок у реальну і грізну зброю.

Побічно це підтверджується тим, що після смерті Жанни Жиль де Ре теж був обвинувачений у чаклунстві і страчений на багатті…

Втім, якщо доля маршала простежується досить однозначно, те зі смертю Орлеанской діви не все просто. Існує і зовсім фантастична версія, начебто божественні бачення Жанни, ні на день не припинялися під час її тюремного перебування, настільки збентежили святих батьків, що вони так і не зважилися на страту. До того ж їх лякала така обставина, що дівчина не відчувала болю, і інквізитори, відповідно до спогадів деяких сучасників, боялися, що вогонь багаття просто не візьме відьму. Тому страта була просто інсценована.

Звичайно, прямих доказів цьому немає, але існують численні чудності, які і наводять на «крамольні міркування».

По-перше, після відпущення гріхів Жанну не соборували, що в ті часи було справою немислимою. Перед смертю покладалося соборувати навіть самих закоренілих злочинців. Відмова від традиції була можлива тільки в тому випадку, якщо Жанну і не збиралися стратити.

По-друге, дивною виглядала і сама процедура страти. Вісім сотень англійських солдат оцепили площу, не підпускаючи глядачів близько. Жінку, у плащі з каптуром, насунутим на очі, провели до багаття. Місце страти прикривали ще і величезні дерев’яні щити, що теж дивно для публічної екзекуції. Все це було помічено ще сучасниками, і версія про те, що замість Жанни Д’арк спалили когось іншого (або просте опудало), народилася не сьогодні.

А деякі сучасні історики наполягають на тому, що на підставі зібраних ними фактів можна припустити, начебто Жанна Д’арк прожила ще не менш 18 років після суду інквізиції. Вона вийшла заміж, але дітей у неї не було. І жила вона не самітницею, а брала участь і у світському житті, і навіть у військових кампаніях.

Померла вона в 1449 році в селі Пюллиньо. І ще в минулому столітті там можна було побачити надгробок з відповідними надписами (так показують очевидці) і навіть із зображенням самої Жанни. Була там і сокира з буквою «J» і маленькою короною…

Чи була Жанна принцесою Франції? Можливо. Чи уникла суду інквізиції? Хто знає… Куди важливіше, як нам здається, є той факт, що дослідники визнають сьогодні паранормальні можливості цієї легендарної жінки. Адже воістину це, мабуть, єдиний вірогідно відомий випадок, коли дарунок ясновидіння використався в масштабних воєнних діях і при цьому з незмінним успіхом.

Втім, що стосується вироку інквізиції, що назвала Орлеанскую діву відьмою, те в 1920 році церква повністю реабілітувала Жанну, прилічивши її до лику святих. Можливо, настане час, коли й лікарі змінять свій діагноз, визнавши, що паранормальні здібності є вищим дарунком, а не ознакою божевілля.