Міжнародний чоловічий день

- Що це таке?

- Квіти, - каже Микола

- Навіщо?

- Бо сьогодні свято 8 березня, Міжнародний жіночій день, - пояснив Микола.

- Знайшов мені свято! - сміється Петро. - Та у цих жінок кожен день свято: то 8 березня, то день матері, то день дитини, то іменини. А коли ж воно в нас те свято буде, у чоловіків?

-А я ж думав, що ви, куме, привітаєте наших жіночок зі святом, вони ж зрадіють. Ви ж оратор! (це прізвисько до Петра давно пристало. На колгоспних зборах, як дадуть йому слово, то він буде говорити, поки не зупинять).

- Не буду я їх вітати, там у колгоспі є їх кому вітати. В будинку культури має відбутися святковий концерт, а я краще привітаю чоловіків, - каже Петро. - У жінок 8 березня, а у чоловіків буде 9 березня. Вийду і скажу: «Дорогі чоловіки, вітаю вас із великим святом 9 березня - міжнародним чоловічим днем! Бажаю вам міцного здоров’я, щастя, щоб у вас були молодиці, гарні, білолиці, а у них безподібні циці…»

Микола зі сміху аж за живота береться.

- Та хіба ж це, - каже, - по-сучасному? Ось так треба говорити: «Дороги чоловіки, ловеласи, донжуани, на всі руки мастаки, вітаю вас всіх із величезним святом - Днем тата, 9 березня, Міжнародним чоловічим днем! Бажаю вам щастя, здоров’я, многія літа і щоб у вас були гарні, здорові молодиці, як колгоспні лошиці, і щоб у них були безподібні хвиці-драці!»

- Та де ж ви, куме, таких слів нахапались? - здивовано мовив Петро.

- Із телевізора. Хочете ще якесь підкину? От скажіть мені, що таке по-сучасному пила?

- Яка: ручна чи бензопила?

- Та не має значення.

- Ну, пила - це знаряддя, щоб пиляти дрова, - відповів Петро.

- А от і не вгадали, куме! Пилка - це жінка, вона так запилить чоловіка за день, що вже ввечері який із нього робітник?

-А й правда, а я думаю: чого це я такий худий, а то вона мене так запиляла, все висить на мені, як на кілку, одні палітурки залишилися.

- Та не палітурки, а аура.

- Яка там ще аура? - здивувався Петро.

- А така, що якщо подивитися в спеціальний прилад, то наше тіло світиться голубим світлом, ми в ньому, наче в коконі. А як уже й аури нема - все, капець, ти мрець.

- Ви, куме, геть ошелешили мене своїми сучасними словами, - зітхнув Петро.

- А це ще не все! Знаєте, куме, як по-сучасному називається медицина - хапанина. Ану, біжи в лікарню зуба вирвати, то він у тебе золотий вийде, поки вирвуть. Медицина тепер пішла вгору - не хірурги, а аси. Вони тобі з мертвого живого, звісно, не зроблять, зате з живого мертвого - запросто. Вони тобі що треба і що не треба відріжуть і де треба і не треба пришиють. Тепер же органи всякі пересаджують, а по-сучасному - трансплантація. От Михайло Безверхий перебував в інституті Амосова, щось там у нього було з серцем, не знаю, що там йому робили, бо приїхав злий, як собака. Якось захотілося йому випити, побіг до сусідки і каже: «Дай!» А та не дає, він знову: «Дай!», а вона - ні. Він питає, чого, а вона, бо ще не вистоялася, то він як розгнівався, став гарчати, а потім, як загавкає, та як учепиться зубами…

- Куди? - зацікавлено запитав Петро.

- Та в ногу сусідці, щоб не сусід, був би їй гаплик. Та що це! Тепер же медицина зі старих баб дівок робить. Якось там розгладжують ті зморшки, і баба у 90 років - дівка, ще й чесна. Але це болісна процедура. Ой, щось наших жінок довго немає! - каже Микола, - мабуть, загулялися… В мене жінка видна, ще й депутатка райради, як поїде на ту сесію, а там тих депутатів, як горобців на смітнику, і все щось цвірінькають.

- Ні, моя, - каже Петро, - чесна, оце правда, ходила до сусідки, каже: «Піду, хоч за секс побалакаю». А я думаю: який секс? У нас наче в селі і чоловіка такого немає.

- Ой, я помру, - каже Микола, - секс - це по-сучасному - кохатися.

А тут якраз жінки в хату. Піднесли чоловіки їм квіти, парфуми, жінки були раді. А ввечері був святковий концерт. Парторг вітав жінок, голова колгоспу вручав подарунки, а діти - вербові котики, після всього був святковий стіл. Нема тепер нічого: ні колгоспів, ні свят, ні сіл, ні людей у них.