Клавдія Шульженко

Юна Клава не пропускала жодної вистави або оперети в місті, а до п`ятнадцяти років твердо вирішила стати актрисою.Набравшись мужності, юна Шульженко вирушила до Миколи Синельникову, який на той момент був режисером Харківського драматичного театру. Прослухавши, як молоденька дівчина артистично виконала українську народну пісню «Розпрягайте хлопці коней», він без роздумів зарахував її в хор театральної трупи. І це незважаючи на те, що у Клавдії не було ніякої спеціальної освіти.

Своє вміння гарно співати молода Шульженко не сприймала всерйоз. Більш того, дівчина марила про кар`єру актриси кіно, сподіваючись стати другою Вірою Холодною. Однак батько Клавдії наполіг на тому, щоб вона стала співачкою. Для цього він домігся, щоб його дочка брала уроки співу у самого професора Микити Чемізова. Прослухавши дівчину, той виніс вердикт, що в постановці голосу Клавдія не потребує, він і так практично ідеальний від природи, можна тільки розвивати і вдосконалювати. Завдяки професору дівчина не тільки навчилася музичним премудростям, але і розширила своє коло знайомств серед людей мистецтва.

Незабаром юну співачку стали активно запрошувати співати на концертах. Крім того, в театрі, де працювала дівчина, їй стали давати сольні партії в спектаклях. У 1925 році вже досить відому співачку запросили виступати в Червонозаводському драматичному театрі Харкова. Аж до 1928 року була надбанням рідного міста співачка Клавдія Шульженко. Біографія цієї талановитої дівчини містить знаменна подія - вона була запрошена виступити в Маріїнському оперному театрі (Ленінград). Молода співачка прекрасно себе зарекомендувала під час свого першого виступу в Ленінграді, приуроченого до Дня друку. І вже в наступному році була запрошена співати в джаз-оркестрі Скоморовського талановита виконавиця Клавдія Шульженко. Насправді, це була титанічна праця. Адже Шульженко, незважаючи на чудові вокальні дані, необхідно було виробити манеру виконання, за допомогою якої кожен номер перетворювався в міні-спектакль. Також співачка ретельно підбирала кожен костюм для виступу, аксесуари і зачіску, намагаючись враховувати всі тенденції моди.

На самому початку тридцятих років Клавдії Шульженко дали головну роль в постановці ленінградського мюзик-холу «Умовно вбитий». Через три роки співачка отримала запрошення заспівати в кінофільмі «Хто твій друг?», а з 1936 року на грамплатівки почали записувати пісні, які виконувала Клавдія Шульженко. Біографія співачки була відзначена знаменною подією в 1939 році, коли вона взяла участь в I Всесоюзному конкурсі артистів естради і стала лауреатом. З тих пір її дізнався весь СРСР. Тепер Шульженко постійно гастролювала, а численні платівки з її піснями моментально розкуповувалися. Практично в кожному будинку був чути пісні, виконувані її неповторним голосом. У 1940 р намітився новий поворот у кар`єрі вже відомої всьому СРСР співачки на ім`я Шульженко Клавдія Іванівна. Біографія виконавиці відзначає цей рік як початок золотого періоду в кар`єрі. Адже саме тоді, разом з чоловіком Володимиром Кораллі співачка створила свій власний джаз-ансамбль, з яким вони гастролювали всюди. Головним досягненням для співачки тепер стало те, що вона могла будувати свою концертну програму на свій розсуд. Досить часто Шульженко брала до уваги те, які її пісні люблять глядачі, і влаштовувала все так, щоб весь виступ звучало на одному диханні, не даючи нудьгувати. З приходом Другої світової війни на територію СРСР дітище Шульженко і її чоловіка було перейменовано у фронтовій джаз-ансамбль. Біографія Клавдії Шульженко в ці роки - це опис мужності і героїзму співачки. Маючи можливість евакуюватися, вона нею не скористалася. Замість цього Клавдія Іванівна разом з фронтовим ансамблем всюди гастролювала, щоб підтримати моральний дух солдатів.За один тільки перший рік війни вона дала близько п`ятисот концертів - це майже по два в день. Працюючи на знос, вона і її колеги не раз ризикували життям. Автобус, на якому подорожував фронтовий джаз-ансамбль був весь зрешетили кулями, а двоє його учасників померли від голоду і фізичного виснаження. Однак мужня жінка не здавалася і всі роки війни, аж до перемоги 1945 року, співала на фронті.

З початком війни Клавдія Іванівна всерйоз задумалася про зміну репертуару. Так як співати перед бійцями, які кожен день можуть загинути, жартівливі довоєнні пісні здавалося недоречним. Але з`ясувалося, що вона помилялася. У той час пісні Клавдії Шульженко були нагадуванням змученим солдатам про давно забуту мирного життя. Композиції «Записка», «Мама», «Руки», «Про любов не говори», «Челіта» та інші тепер звучали практично в кожному військовому госпіталі.

Одного разу під час виступу в одній гірськострілецької бригаді до Клавдії Іванівні підійшов молодий лейтенант Михайло Максимов. Він розповів, що написав пісню на музику польського композитора Іржі Петербурзького «Синий платочек». Ця пісня так сподобалася Шульженко, що вона, розучивши її, відразу ж включила до свого репертуару. Примітно, що саме «Синий платочек» став візитною карткою артистки. Післявоєнна біографія Клавдії Шульженко вже не настільки яскрава. Незважаючи на те що вона була нагороджена численними медалями, а також орденом Червоної зірки, поступово співачку стали витісняти зі сцени. І хоча на її виступи квитки розкуповувалися моментально, цих концертів ставало все менше.

У 1954 році була випущена її перша довгограюча платівка, а також знятий фільм з її участю під назвою «Веселі зірки». У шістдесятих роках співачка практично перестала гастролювати, зате їй стали вручати нагороди і звання. У 1962 р - народної артистки РРФСР, в 1971 р - народної артистки СРСР, а в 1976-му Клавдії Іванівні вручили Ленінський орден. На початку вісімдесятих записала ще одну довготривалу грамплатівку Клавдія Шульженко. Повна біографія цієї співачки, розказана нею самою, була видана в 1981-му під назвою «Коли ви запитаєте мене ...».

Померла співачка влітку 1984 року в своїй квартирі в Москві. Поховали її на Новодівичому кладовищі. Як і багато людей мистецтва, Клавдія Іванівна була людиною ранимою. Але перший серйозний роман трапився у неї ще в Харкові. Коханого співачки звали Іваном Григор`євим. І хоча офіційних відносин закохані так і не оформили, дівчина носила обручку. Роман з Григор`євим підійшов до кінця, коли Клавдія стала спілкуватися з одеським співаком і конферансьє Володимиром Кораллі. Біографія Клавдії Шульженко містить згадку про те, що з Кораллі вона познайомилася ще в 1928 році, коли він приїжджав до Харкова на гастролі. Але відносини у них зав`язалися тільки після переїзду дівчини в Ленінград. Незабаром закохані одружилися, а в 1932 р у них народився син Ігор. Шульженко і Кораллі разом створили гармонійний творчий союз. Ось тільки в особистому житті у них не все було гаразд. У 1954 році подружжя офіційно розлучилося, але, незважаючи на багато проблем, до кінця життя зберегли нормальні відносини. Кораллі пережив колишню дружину на дванадцять років. Похований він був за своїм заповітом поруч з коханою жінкою на ім`я Клавдія Шульженко. Біографія (особисте життя) співачки містить ще одне важливе ім`я. Це Георгій Єпіфанов. Він був молодший співачки більш ніж на десять років. Вперше побачивши її в 1940 році, Георгій став відданим фанатом, що не пропускає жодного концерту. Однак сором`язливість не дозволяла йому познайомитися з Шульженко. Однак коли знайомство відбулося, Клавдія і Георгій полюбили один одного. Їхні стосунки тривали багато років, хоча закохані так і не одружилися.

Існує багато цікавих фактів про співачку: На прослуховуванні при вступі до Театр драми м.Харкова Клавдії Іванівні акомпанував Ісаак Дунаєвський. Примітно, що рояль, на якому Шульженко до самої смерті любила грати, спочатку належав композитору Дмитру Шостаковичу. Колись в запалі азарту він програв його в карти Дунаєвському, а пізніше інструмент дістався співачці. Незважаючи на те що співачка все свідоме життя жила в достатку, у неї ніколи не було власного автомобіля, а старість вона доживала в комуналці. Більшість зароблених грошей жінка витрачала на одяг і прикраси. Незважаючи на фінансові проблеми в старості, Шульженко ніколи не скаржилася і не просила про допомогу, хоча і мала заможних і впливових друзів. Єдина, від кого вона брала фінансову допомогу, - Алла Пугачова, яка дуже цінувала і поважала Клавдію Іванівну. Біографія Клавдії Шульженко - це рідкісний приклад мужності і самовідданості, коли слова, які співала співачка, не розходилися з її справами.