Богуслав ГОРДІЄВИЧ: «Системна робота – запорука успіху»

«Все моє професійне життя пов’язане з радіотехнікою та електротехнікою»

- Богуславе Павловичу, ще два з лишком роки тому Ви були генеральним директором ЗАТ «ЮМЕК» - нового великого російського виробника, який після півстолітньої перерви зруйнував монополію на виробництво скляних ізоляторів, що існувала на території Росії та країн СНД, внаслідок чого відбулося значне зниження цін на вироби, підвищилася їхня якість, а імпорт ізоляторів із країн Південно-Східної Азії втратив актуальність. Цій посаді передували вагомі Ваші професійні здобутки в Україні та за її межами. Розкажіть трошки про себе.

- Народився у Львові, але з самого малечку проживав разом із дідусем та бабусею в селі Здовбиця Дубенського району. Одинадцять років навчався в місцевій середній школі, золотий медаліст. У 1970 році закінчив Львівський політехнічний інститут (нині - Національний університет «Львівська політехніка») за фахом «Інженер-радіотехнік». Затим два роки військової служби офіцером у Шепетівці. Все моє професійне життя пов’язане з радіотехнікою та електротехнікою. Трудову кар’єру розпочав у Львівському виробничому об’єднанні імені Леніна, яке спеціалізувалося на виготовленні радіовимірювальної та спеціальної техніки. Основна офіційна продукція: осцилографи, частотоміри і вольтметри. Це те, чим мені довелося займатись спочатку конструктором, а згодом - керівником. Тут за 15 років пройшов шлях від інженера до заступника головного інженера об’єднання. Підприємство величезне: на головному заводі в період його розквіту працювало 17 тисяч працівників, а разом десятьма філіалами в трьох областях - 25 тисяч.

Потім п’ять років працював головним інженером Науково-дослідного інституту побутової радіоелектронної апаратури Мінрадіопрому СРСР у Львові. Після розвалу СРСР стажувався у Братиславі на посаді головного інженера в аналогічному інституті «Тесла-Русе», працював на українсько-словацьких і українсько-чеських спільних підприємствах з випуску радіоелектронної та акустичної апаратури.

У 2002-2005 роках - генеральний директор ТОВ «Львівська ізоляторна компанія», створеного на базі ЛІЗ. У 2003-му компанія отримала сертифікат якості ISO 9001/2000, а в 2004-му успішно пройшла зовнішній аудит з перевірки вимог відповідності стандартам ISO. Зауважу, що це друге за потужністю підприємство в пострадянському просторі і перше - в Україні, яке забезпечує своєю продукцією енергетичні системи понад 30 країн світу, що є незаперечним аргументом відмінної якості та високої надійності українських ізоляторів. Власне, з того часу я і долучився до виробництва високовольтного обладнання.

«Сподіваюся, що набутий мною виробничий досвід допоможе РЗВА»

- Відомо, що в Росії Ви працювали топ-менеджером на унікальних промислових підприємствах. Поділіться, будь ласка, спогадами про цей період своєї професійної діяльності.

- У 2006-2007 роках брав участь в організації виробництва електротехнічної продукції на Литкаринському заводі оптичного скла. Це приладобудівне підприємство, розташоване в місті Литкарино Московської області, входить до складу холдингу «Швабе» державної корпорації «Ростех». Основні напрямки діяльності ЛЗОС: виробництво оптичного скла; виробництво оптико-електрон­них приладів для військової техніки та цивільної продукції; виробництво великогабаритних оптичних об’єктивів і дзеркал для астрономічної та космічної техніки наземного, повітряного і орбітального базування.

Два роки до початку російської агресії в Донбасі керував ЗАТ «ЮМЕК». Звичайно, я був би щасливим, якби таке підприємство мені вдалося запустити в Україні. Адже виробнича лінія для виготовлення скляних високовольтних підвісних тарілчастих ізоляторів, встановлена в ЗАТ «ЮМЕК», була однією з найкращих і найновітніших у світі. Вона мала суттєві переваги порівняно з тими лініями, які використовувалися раніше на підприємствах колишнього СРСР. Перш за все, тут застосований запропонований мною високопродуктивний 12-позиційний прес виробництва фірми «Lindner», який дозволяє пресувати різні скляні деталі за діаметром, за вагою та за модифікацією. Крім того, на цій лінії працює спеціальна піч вирівнювання температур, що має додатковий тунель, який покращує характеристики скляних деталей ізоляторів.

Це був найбільш успішний проект у моєму житті: 236 працівників на площі 10 тисяч квадратних метрів під одним дахом випускали продукції у місяць на 60 мільйонів російських рублів. А це, вважайте, два мільйони доларів за тодішнім курсом - 28-30 рублів за долар. І все реалізовувалося! Сподіваюся, що набутий мною в Україні та за кордоном виробничий досвід допоможе РЗВА впевненіше почувати себе на світовому енергетичному майданчику при організації експортних поставок нашої продукції. До речі, рівень її присутності на світовому ринку бажає кращого: Узбекистан, трошки Білорусія, Польща… Цими питаннями треба предметно займатись, має бути спеціальна команда, яка ретельно вивчає міжнародні ринки й успішно позиціонує на них підприємство.

«Виробничі показники – пріоритет, а люди – ще більший пріоритет»

- Пропозиція очолити РЗВА була для Вас несподіваною?

- Ні, я навіть прагнув тут працювати. Відвідуючи галузеві виставки, бачив продукцію заводу, неодноразово зустрічався з його власниками і був не тільки психологічно, а й морально готовий керувати РЗВА. Адже після повернення з Росії відчував борг перед незалежною Україною. В рідній країні за моїми плечима тільки один успішний проект - Львівська ізоляторна компанія, який мені вдалося реалізувати майже півтора десятка років тому. А далі - вдалі проекти в Росії. Ніби відчуваючи, як складеться моя подальша доля, ще за рік до призначення мене на посаду генерального директора РЗВА придбав у Рівному квартиру. Попри те, що ремонт її не до кінця завершений, а меблі ще не всі придбані, я в ній уже живу.

- Перше знайомство з колективом РЗВА, як Вас сприйняли заводчани?

- Не знаю, яке я справив на них враження, але, напевне, не погане. У мене є свої методи, свої підходи до організації виробництва. Завжди цікавлюсь, передусім, людським чинником. Тому рівень організації праці та її безпека, рівень кваліфікації та зарплати працівників - на першому місці. Тобто, для мене виробничі показники - пріоритет, а люди - ще більший пріоритет. Я не відчув якогось упередженого до мене ставлення заводчан, а життя покаже, чого я вартий. Сподіваюсь виправдати очікування людей.

- Якими бачите свої першочергові кроки на посаді керівника підприємства?

- Багато що треба зробити, дещо треба підтягнути в сторону економії, є низка показників, які треба міняти. Зараз стоїть завдання поправити економіку заводу, є певні проблеми з якістю продукції. Основні показники на виробництві: рентабельність, якість продукції та діловий імідж підприємства - усе це трошки втрачено. Аби повернути втрачені позиції, потрібно залучати до управління заводом усіх працівників. А залученість з’являється тільки тоді, коли людей об’єднують спільні цінності. Ми націлені на результат і його досягнення найефективнішим способом.

«Всі труднощі можна подолати, системно вирішуючи проблеми»

- Попереду складні завдання, чи вдасться новому очільнику РЗВА справитися з ними?

- Системна робота - запорука успіху. Всі труднощі на заводі можна подолати, системно вирішуючи проблеми, навівши порядок і дисципліну. В мене є певні напрацювання як першого менеджера, що стосуються будь-якого виробництва. На сьогоднішній день не так суттєві деякі технічні нюанси, як організаційні та методичні. Є багато таких моментів, які ти помічаєш як професіонал, і які тебе не влаштовують як професіонала. Але поступово вникаючи в структуру підприємства, в певні технологічні процеси, заглиблюючись у внутрішні організаційні моменти, починаєш потроху підкручувати деякі «гвинтики».

- До чого у Вас душа більше лежить - до адміністративної роботи чи до виробництва?

- Чесно кажучи, працюючи на будь-якому підприємстві, я намагався бути в курсі всіх технологічних нюансів. Тобто, ніколи не був директором, який, не володіючи ситуацією, не вивчивши її на місці, роздає з кабінету команди. Намагаюсь у будь-якому виробництві доб­ре орієнтуватися. Якщо не до останньої гайки, то в усякому разі достатньо глибоко для того, аби вести професійну розмову. Плюс - відповідний досвід. Не можу розділити технологію та управління, оскільки вважаю, що тут має бути золота середина: професійні навики мають бути там і там. Як адміністратор і як інженер розумію, що неможливо виправити економічну ситуацію на підприємстві за один-два місяці чи один квартал. Але перші кроки в цьому напрямі необхідно зробити вже зараз. Зробити більш стабільними показники якості та рентабельнішим виробництвом. Не можна випускати збиткову продукцію.

- Ви в курсі, що 17 травня цього року завод відзначатиме 60-річчя свого заснування?

- Хотілось би зустріти ювілей з нормальними показниками та економічно збалансованим виробництвом.

- Ви, Богуславе Павловичу, гарно виглядаєте на свої роки, тримаєте, як кажуть, спортивну форму. Поділіться секретом продуктивного професійного довголіття.

- Я був капітаном дубенської юнацької футбольної команди. Пам’ятаю, як ми обіграли рівненський «Авангард» - 4:1 - в Дубно серед юнаків. У нас була хороша футбольна команда. Два роки військової служби також не розлучався із футболом - грав за збірну команду 13-ї армії «Горинь-Ізяслав». Маю у спортивному здобутку два виграні кубки України у складі ФК «Сокіл» (Львів) у 1973-1974 роках.

- Ваші новорічні побажання працівникам РЗВА та партнерам заводу.

- Невичерпного вам, шановні друзі, творчого натхнення, креативних ідей, енергії та оптимізму для втілення сміливих починань! Міцного здоров’я, достатку, сімейного благополуччя та особистого щастя всім!