Рівненський аеропорт - між злетом та падінням

Трохи історії

Фактично Рівненський аеродром був створений у 1945 році. Тоді на ньому базувалися три літака ПО-2, які здійснювали поштові рейси. Сам аеропортний комплекс, в його нинішньому вигляді, був побудований значно пізніше – у сімдесятих роках двадцятого сторіччя. Тоді СРСР переживав справжній бум авіаперевезень. Практично усі обласні центри повинні були мати аеропорти з бетонованими злітними смугами, які могли б приймати реактивні пасажирські літаки. Щоправда повітряні гавані обласного значення були розраховані далеко не лише на обслуговування цивільних повітряних суден. Принаймні Рівненський аеропорт під час військових навчань ставав базою для фронтових винищувачів та військово-транспортних літаків. Такий собі об’єкт подвійного призначення. Треба віддати належне колишній імперії - якщо вже щось у СРСР розвивали, то робили це з розмахом. Так з провінційного Рівненського аеропорту наприкінці сімдесятих років щоденно відправлялося кілька десятків рейсів. При цьому вартість авіаквитків не була значно вищою від залізничних. Наприклад, до Москви чи Києва громадяни бажали їхати не потягом чи автобусом, а летіти. Також можна було на АН-2 за півгодини потрапити і в деякі райони області, там були свої аеродроми. Можна сказати, що існувала ціла система масових авіаперевезень, якій могли б позаздрити навіть деякі країни Західної Європи. Чому вона зникла?

Занепад аеропорту

Для того, аби зрозуміти, чому сьогодні більшість аеропортів в Україні фактично не працюють навіть на мінімальному рентабельному рівні, а основний пасажиропотік забрали собі автотранспорт та залізниця, потрібно проаналізувати ті чинники, які впливають на стан транспортної галузі. Річ у тім, що розповіді про те, що авіаподорожі є найдешевшими – міф. На відстані до тисячі кілометрів, при мінімально розвиненій інфраструктурі автомобільних та залізничних доріг, літаки дуже серйозно програють в конкурентній боротьбі за пасажира. Звісно з цього правила є винятки. Однак в усьому світі перед урядами стоїть дилема – датувати місцеві авіалінії з бюджету, або ж їх не мати взагалі. В Радянському Союзі усі авіаперевезення датувалися, в першу чергу, за рахунок дешевих літаків (авіабудівництво було пріоритетною галуззю) та майже безкоштовного пального. В Україні, практично з самого початку незалежного життя, влада забула про авіаперевезення. Першими почали зникати місцеві авіакомпанії. Одні літаки порізали на металобрухт, інші продали і, до речі, не завжди в країни «третього світу». Пілоти та технічний персонал, або засвоїв суміжні професії продавців на базарах, або поїхав працювати за кордон. До речі, час від часу з’являються повідомлення про якісь інциденти з нашими літаками і екіпажами в екзотичних і не завжди мирних куточках земної кулі.

А що ж Рівненський аеропорт? Його у буремні дев’яності не продали, він навіть отримав статус «міжнародного», але працювати практично перестав. Час від часу його використовували транспортні авіакомпанії, іноді прилітали керівники держави та політики з «першого ешелону». Ось і все. Регулярні перевезення фактично припинилися. Для складного та дорогого аеровузла це означає тільки одне – смерть. Навіть спроби міністра транспорту «пізньокумівської доби» Георгія Кирпи відродити регулярні внутрішні авіаперевезення не змінили ситуацію. Налагодити повноцінне функціонування галузі неможливо без великої кількості регулярних авіарейсів. Їх, в свою чергу, неможливо здійснювати без платоспроможного попиту та фінансової допомоги держави. Таким чином, провінційні аеропорти опинилися в стані, який льотчики називають «плоский штопор». В нього ввійти просто, а от вийти майже нереально.

Однак з кожного правила є свої винятки. Це можна сказати про наш аеропорт. Стараннями обласної влади почалося відродження підприємства. Не можна сказати, що Рівненський аеропорт в один чудовий день став процвітаючим комунальним підприємством, але літаки почали прибувати та відправлятися з нашого летовища. Щоправда, це не регулярні рейси, а туристичні чартери до Туреччини та Єгипту, але ж факт є незаперечним – аеропорт почав відроджуватися. Однак негативної інформації про діяльність Рівненського аеропорту теж вистачає. Так в минулому році кількома різними структурами було проведено аудит діяльності цього підприємства в якому зокрема зазначено:

«1. Рівень планування: - помилкова оцінка розвитку зовнішнього середовища; - неправильні прогнози щодо причинно-наслідкових взаємозв’язків між діяльністю підприємства та зовнішніми факторами впливу; - дефіцити в інформаційному забезпеченні чи обробці інформації, які призвели до нереальних прогнозів.

2. Рівень прийняття рішень: - акцептування помилкових планових альтернатив, побудованих на заздалегідь неправильних пропозиціях; - затвердження планових альтернатив, відмінних від тих, які згідно із обґрунтуваннями є найреальнішими до виконання. 3. Рівень реалізації: - дефіцити в якісному та кількісному забезпеченні матеріальними, фінансовими ресурсами, які призвели до зриву виконання планових показників; - слабкі місця в організації виробничо-господарської діяльності; - недостатня мотивація до виконання планових показників. Зменшення прибутковості діяльності підприємства впливає на скорочення надходжень фінансових ресурсів і, відповідно, на скорочення запланованих заходів. Підприємству необхідно терміново вживати заходи щодо підвищення дохідності. Насамперед необхідно вжити заходи по зростанню продуктивності праці та забезпечення роботи по основним видам діяльності підприємства. Необхідне поліпшення використання засобів праці за допомогою збільшення часу їх роботи через скорочення простоїв, введення в дію не використовуваного устаткування, машин та виведення із експлуатації основних засобів, які не використовкються, скорочення персоналу…

Виходячи з результатів оцінки ефективності управління підприємством, можна зробити висновок про його незадовільний рівень.»

Це офіційний висновок аудиторів, з яким не посперечаєшся. Для того, аби довідатися про точку зору на справи на підприємстві в органа, який контролює діяльність нашого аеропорту – тобто в Рівненській обласній раді, автор зустрівся із першим заступником голови ради Олександром Корнійчуком.

- Хочу сказати, що проблемою відродження Рівненського аеропорту обласна рада та державна адміністрація займаються серйозно і систематично. При цьому ми робимо все можливе для того, аби на міжнародний аеропорт насправді став ефективно працюючим підприємством. Вирішується головне технічне питання функціонування Рівненського аеровузлу – будівництво нових рубіжних доріжок, що дозволить приймати широкофюзеляжні літаки класу Боїнг, а це на сьогоднішній день найбільш поширений вид пасажирських повітряних суден. Днями бюджетна комісія Рівненської обласної ради виділила на ці цілі два з половиною мільйони гривень.

Що ж стосується адміністрації цього підприємства, то тут ситуація не така однозначна. Дійсно, затверджує директора цього комунального підприємства обласна рада, однак говорити, що ми керуємо «Міжнародним аеропортом Рівне» не можна, бо це перебільшення. Господарча діяльність комунального підприємства є прерогативою його директора, як, до речі, і кадрова політика. Тут є питання і серйозні. В мене є сумніви стосовно фахового рівня керівництва аеропортом. Деякі ж кадрові рішення просто шокують. Призначення заступником директора такого складного підприємства, як аеропорт молодого журналіста Михайла Чубая, це просто за межею здорового глузду. Аеропортом повинні керувати фахівці галузі, які мають досвід роботи саме в авіації. Не бачу я і реалістичного, перспективного планування. Річ у тім, що ніяка допомога обласної ради і адміністрації не може замінити ефективної щоденної роботи адміністрації Рівненського аеропорту, а як раз цього щось не видно.

- Пане Олександре, а що робити?

- Шукати ефективного менеджера із досвідом, який зможе за нашої підтримки налагодити роботу підприємства, створити такі умови, коли не одна, а кілька авіакомпаній будуть літати з Рівненського аеропорту, шукати тих перевізників, яким потрібен аеропорт не тільки для прильотів, а й для базування та обслуговування власних літаків, нарешті розробити план із створення в аеропорту вантажного терміналу для тих авіакомпаній, які займаються цим сегментом авіаперевезень. Можливостей багато, але наразі вони чомусь не використовуються…