За цукрового діабету не забудьте про дієту, трав’яні коктейлі та фізичні навантаження

Це порушення виникає внаслідок нестачі в організмі гормону інсуліну, який забезпечує обмінні процеси в ньому, зокрема, проникнення в клітини глюкози. Дефіцит інсуліну може бути різним, відповідно до цього розрізняють цукровий діабет першого та другого типу.

Перший тип діабету характеризується абсолютним дефіцитом інсуліну в організмі людини, як правило, захворювання проявляється в дитячому віці, при ньому цей гормон просто не виробляється чи його надто мало. Тоді все в організмі «ламається», й без медичної допомоги може швидко настати летальний кінець.

Діабет другого типу характеризується відносним дефіцитом інсуліну. Дефіциту може й не бути, організм може виробляти гормону навіть понад норму, але ефекту, дії — немає. Отож маємо порушення обміну речовин. Загалом, це два різних захворювання (діабети 1-го та 2-го типу), які об’єднує тільки ознака — дефіцит інсуліну. І виникають ці патології внаслідок абсолютно різних причин.

Цукровий діабет 1-го типу — інфекційно-алергійне захворювання. Тут важливу роль відіграє інфекція (вірусна інфекція, неспецифічні віруси, дитячі інфекції, ентеровіруси, віруси гепатиту) - всі віруси, які вражають бета-клітини нашої підшлункової залози, що виробляють інсулін.

Друга частина назви «інфекційно-алергійне» - алергія. Це коли наша імунна система починає сприймати свої клітини, як чужорідні. До інфекції це були наші бета-клітини й імунна система їх не чіпала, ставилася, як до своїх клітин. Після інфекції бета-клітини сприймаються як вороги, вірус-інфіковані, яких треба негайно видалити, тож імунна система знаходить бета-клітини та знищує їх. Утворюються нові бета-клітини, а імунна система їх знову нищить, унаслідок чого вичерпується кількість цих бета-клітин, знижується рівень інсуліну. Тепер його нікому виробляти, й організм гине внаслідок дефіциту цього гормона. Звісно, за цим усім стоїть генетична схильність, тобто людина вже народжується зі схильністю до діабету.

Цукровий діабет другого типу — захворювання, за якого в організмі бета-клітини виробляють інсуліну навіть більше, ніж потрібно. Це захворювання не дитячого віку, а старших людей, там «дебют» зазвичай відбувається після 40 років. З’являються перші симптоми того, що інсулін не має можливості реалізувати свій біологічний ефект, його клітини перестають сприймати наш організм, його багато, а ефекту від нього — мало. За цим, знову-таки, криється генетична схильність, але тут генетична схильність має великий шанс реалізуватися.

Виникнення цукрового діабету 2-го типу залежить від того, як харчувалася людина протягом багатьох років. Чинники ризику інсулінонезалежного цукрового діабету пов’язані з харчуванням і чітко визначені. Насамперед, - зловживання рафінованими вуглеводами. Це цукор, сахароза, глюкоза — те, що ми споживаємо у великій кількості в каві чи чаю, в кока-колі, пепсі-колі, в солодких водах. Вони швидко всмоктуються, а коли цукор всмоктується, це сигнал для бета-клітин виділяти інсулін.

Проблема виникає тому, що наш організм еволюційно не підготовлений до споживання простих рафінованих цукрів. Із ними просто не було можливості стикнутися: немає цукру в природі . Є фрукти, є овочі, є зерна, але цукру немає в природі. Тому наш організм не готовий до його споживання, він не знає, що з ним робити, й на введення великої концентрації цукру одразу реагують бета-клітини, виділяючи велику кількість інсуліну. Він має швиденько цей цукор розпихати по клітинах, бо якщо цукор підвищується в крові - це загроза для існування організму.

Бета-клітини мають негайно врегулювати рівень глюкози, тож одразу викидають масу інсуліну, наприклад, на перший же прийом якоїсь уранішньої кави. А потім це триває протягом усього дня: батончик, тістечко, тортик, знову ж таки, із солодким чаєм. І так триває щодня, протягом десятків років. Ми змушуємо наш бета-інсулярний апарат постійно виробляти велику кількість інсуліну.

Кожна молекула інсуліну збуджує певні рецептори на наших клітинах, і тоді глюкоза йде з крові в тканини, де вона використовується. Кожне збудження цих рецепторів — це виснаження цієї системи. Унаслідок цього чи цих рецепторів стає мало, чи вони стають нечутливими до інсуліну. Інсулін не має можливості активізувати такі рецептори.

Неправильність харчування полягає ще й у тому, що в процесі рафінації цукрів забирають із продуктів клітковину, целюлозу, харчові волокна . Якщо ті самі цукри були б у суміші з харчовими волокнами, це значно б уповільнило всмоктування цукру. Більше волокон — менше всмоктування. Повільніше воно всмоктується й не відбувається такого перенавантаження інсулярного й, особливо, рецепторного апарату наших клітин. Зловживання жирною їжею, тваринною їжею, тваринними білками та жирами також є чинником цього перенавантаження.