Експертна оцінка втрат економіки Донбасу

«Нагальною проблемою є питання оцінки завданої майнової шкоди»

- Віталію Олександровичу, з чого, на Вашу думку, необхідно почати цю важливу роботу, до якої будуть залучені найкращі фахівці НУВГП?

- На мою думку, Кабінет міністрів України передусім повинен звернути увагу на створення реєстрів руйнувань (пошкод­жень) власності територіальної громади та мирного населення, ретельне документування таких руйнувань з метою створення правових підстав та умов для відновлення зруйнованої інфраструктури регіону в рамках державних, міжнародних та благодійних фінансових програм. Нагальною проблемою при документуванні руйнувань є питання оцінки завданої майнової шкоди, адже залучення експертних установ та професійних оцінювачів потребує значних бюджетних коштів. Тому доцільним є розробка спеціального порядку оцінки такої майнової шкоди, яким могли б користуватися спеціально створені комісії з представників органів державної влади і місцевого самоврядування, науково-дослідних установ та громадськості.

Ґрунтовний аналіз втрат економічного потенціалу Донбасу від бойових дій у цьому регіоні доцільно починати з дослідження змін у стані засобів виробництва, що відбувалися протягом 2014-2016 років. ЗМІ, наприклад, повідомляли про причини та наслідки суттєвих втрат промисловості на непідконтрольних Україні (окупованих) територіях Донецької та Луганської областей, унаслідок яких промислові підприємства припинили роботу:

• обладнання підприємств вивезено до Росії, і підприємства фактично припинили роботу;

• підприємства розкрадені, порізані на металобрухт тощо;

• підприємства існують, однак частково або повністю не працюють.

Так, за повідомленнями ЗМІ, зокрема за інформацією Громадської спілки «Донбас» та деяких інших джерел, за час російсько-терористичної окупації частини Донецької та Луганської областей до Росії було вивезено обладнання таких підприємств: донецький завод «Топаз», що славився розробками військових комплексів радіоелектронної боротьби й відомий далеко за межами України; Луганський машинобудівний завод; Луганський завод електронного машинобудування (Машзавод-100), на якому розроблялося й виготовлялося устаткування для виробництва монокристалів сапфіру, кремнію та інших твердих і надтвердих монокристалів; ДП ЦКБМ «Донець» (Луганська область), відомий технологією вирощування кристалів для мік­роелектронної промисловості (унікальний у своєму роді); завод оборонно-космічної промисловості «Юність» (Луганська область), що спеціалізувався переважно на виробництві продукції для ракетобудівної й аерокосмічної промисловості та інші підприємства.

Втрати економічного потенціалу Донбасу виникають і внаслідок нерегулярної роботи підприємств. Судячи з повідомлень ЗМІ, на окупованих територіях Донбасу нерегулярно працює багато великих підприємств. Зокрема, це стосується Алчевського металургійного комбінату (ЛНР), Харцизького трубного заводу (ДНР), хімічного концерну «Стирол», що належить групі компаній Group DF Д. Фірташа (м. Горлівка, ДНР).

«Величезних руйнувань зазнала автотранспортна інфраструктура»

- Звичайно, точні кількісні оцінки таких втрат через відсутність доступу української влади до окупованих територій Донецької та Луганської областей неможливі.

- Звісно, мова може йти ли­ше про вельми наближені експертні оцінки. Так, судячи з «Программы восстановления и развития экономики и социальной сферы Донецкой Народной Республики на 2015 год» (назва подається мовою оригіналу), на окупованій території Донецької області величезних руйнувань зазнала автотранспортна інфраструктура. У згадуваному документі (станом на квітень 2015 року) зазначається, що «на території ДНР знаходиться 829,4 км доріг державного значення і 1846,2 км доріг місцевого значення. Внаслідок бойових дій пошкоджено доріг (ямковість, пошкодження від важкої гусеничної техніки, снарядів): державного значення 746,2 км, місцевого значення 651,24 км». На той момент 7 шляхопроводів і 10 мостів на території самопроголошеної «ДНР» вимагали відновлювально-ремонтних робіт з кошторисною вартістю 205,5 млн грн. А вартість ремонту автомобільних доріг державного й місцевого значення на цій же території становила 3633 млн грн. Тобто, лише в межах самопроголошеної «ДНР» потреби в коштах на ремонт пошкодженої дорожньої автотранспортної мережі наприкінці І кварталу 2015 року оцінювалися місцевою окупаційною адміністрацією у більш ніж 3,8 млрд грн.

Якщо ж взяти до уваги, що з того часу якихось великомасштабних дорожньо-ремонтних робіт у самопроголошеній «ДНР» не проводилось, а також екстраполювати цю ситуацію на стан автотранспортної мережі у самопроголошеній «ЛНР», то загальну потребу в коштах на ремонт пошкодженої дорожньої автотранспортної мережі на окупованих територіях Донбасу можна визначити сумою близько 7 млрд грн. До цього треба додати вартість відновлювально-ремонтних робіт автотранспортної інфраструктури на прифронтовій території, що контролюється Збройними силами України та у так званій «сірій зоні». Тому, припустимо, в результаті сукупна потреба в коштах на ремонт лише пошкодженої дорожньої автотранспортної мережі на Донбасі може сягати 8-10 млрд грн. Звичайно, це дуже наближена оцінка, але вона дає певні уявлення про масштаби втрат автотранспортної інфраструктури Донбасу.

- Нині, якщо говорити лише про виробничу й соціальну інфраструктуру, то потреба в коштах на її відновлення (а іноді, по суті, на нове будівництво) сягатиме, напевне, кількох десятків мільярдів гривень…

- Безперечно, так і є. Наприклад, усі приміщення й служби аеропорту в Донецьку відновленню не підлягають, хіба що за винятком злітно-посадкової смуги. Їх треба будувати заново. Також треба згадати й про пошкодження та руйнацію житлового фонду. Зокрема, за інформацією «влади» самопроголошеної «ДНР», лише в Донецьку за час конфлікту в результаті обстрілів пошкоджено майже 2 тис. багатоквартирних будинків. Щоправда, 474 будинки мають мінімальні пошкодження. А в цілому на території самопроголошеної «ДНР» станом на квітень 2015 року в результаті проведення бойових дій постраждала інфраструктура 8825 житлових будинків та інфраструктура 73 із 205 установ охорони здоров’я. Таким чином, якщо до зазначеного додати втрати житлового фонду, що постраждав від бойових дій у інших районах Донецької та Луганської областей, а також втрати об’єктів соціальної інфраструктури (охорони здоров’я, освіти тощо), то потреба в коштах на відновлення всієї цієї сфери вимірюватиметься багатьма мільярдами гривень.

«Відновити організаційні структури та системи контролю і моніторингу»

- Ваше бачення шляхів підвищення експлуатаційної надійності міських будівель і споруд та запобігання аварійним і надзвичайним ситуаціям у зоні АТО.

- Перш за все, нагальна підготовка і перепідготовка (підвищення професійного рівня!!!) інженерно-технічних кадрів служб моніторингу будівель і споруд та експлуатації будівельних об’єктів, спеціалістів з відновлення експлуатаційної надійності будівель, споруд та їх ґрунтових основ. Справа в тому, що чинна містобудівна документація за складом і змістом потребує доопрацювання. Причиною такого стану є відсутність надійних наукових методів аналітично-експертного забезпечення цивільного захисту, які дозволили б повною мірою врахувати закономірності дії уражальних чинників, що впливають на виробничо-промислову обстановку, та реалізувати системність у її прогнозуванні. У цьому напрямку великі можливості відкриває метод багатофакторного прогнозування виробничо-промислової обстановки на основі математико-статистичного моделювання.

З метою запобігання виникненню надзвичайних ситуацій техногенного характеру місцеві органи виконавчої влади повинні здійснювати комплекс превентивних організаційних та інженерно-технічних заходів. Це, зокрема:

• Виявлення небезпеки, оцінка ризику і прогнозування надзвичайних ситуацій на відповідних територіях та потенційно небезпечних об’єктах. Щорічне уточнення прогнозних даних щодо ризику виникнення надзвичайних ситуацій, визначення найбільш гострих проблемних питань щодо запобігання надзвичайним ситуаціям.

• Розроблення паспортів ризику виникнення надзвичайних ситуацій та планів інженерно-технічних заходів, спрямованих на запобігання виникненню надзвичайних ситуацій. Створення реєстру потенційно небезпечних територій і об’єктів.

• Організація і здійснення систематичних перевірок стану техногенної безпеки на потенційно небезпечних об’єктах і територіях та створення їх реєстру.

• Підготовка й оснащення спеціалізованих формувань, аварійно-технічних груп та бригад для ліквідації надзвичайних ситуацій, підготовка керівного складу, тренування оперативних і робочих груп до дій в умовах виникнення надзвичайних ситуацій.

• Розроблення, узгодження і затвердження планів дій щодо запобігання виникненню та ліквідації можливих надзвичайних ситуацій на відповідних територіях і об’єктах.

Запобігання виникненню надзвичайних ситуацій техногенного характеру та ефективна ліквідація їх наслідків у зоні АТО є одним із головних пріоритетів у діяльності місцевих органів виконавчої влади. Як свідчить досвід ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, затрати на проведення заходів і робіт щодо запобігання надзвичайним ситуаціям у декілька разів менші, ніж затрати на проведення робіт з ліквідації їх наслідків. А тому зусилля місцевих органів виконавчої влади повинні бути спрямовані на забезпечення сталого і безаварійного функціонування об’єктів економіки, систем життєзабезпечення та потенційно небезпечних об’єктів, а також надійного захисту населення та працюючого персоналу від негативного впливу військових дій у зоні АТО.