Великодні забобони чи правила?

Як відомо, одним із основних обрядів Великодня є чин благословення та освячення Пасок, Пасхального Агнця, молока, масла та іншої поживи. Так вже в нас склалось історично, що на жаль, неймовірно глибока за своїм змістом, найбільш значима та святкова Літургія року – саме на Великдень – більше всього профанується. Замість логічного завершення Чотиридесятниці та Страсного тижня свідомою участю в Євхаристії, та в просто неймовірних нічних богослужіннях, які є реальним синтезом богослужінь всього року, швидше за все, напівсонні люди вистоюють лише заради того, щоб освятити кошики та якомога швидше сісти за стіл – «розговлятись».

Так у наслідку, з роками, все більше став помітним певний «зсув» мирянської свідомості. Оскільки для переконливої більшості з них не Літургія, а саме освячення Пасок стало центром Великоднього богослужіння, то немає нічого дивного в тому, що освячення яєць та калачів, у свою чергу, в народній свідомості не могло не трансформуватись у таку-собі псевдцерковну, а точніше – цілком язичницьку, антицерковну обрядовість.

Тут можна згадати неймовірну кількість обрядів і традицій, що супроводжують сам «ритуал» відвідання храму на Великдень. Для забобонних людей має значення все що завгодно, тільки не основне: коли саме треба прийти, де саме стати, якою рукою передавати гроші, скільки саме цих грошей має бути, якою рукою брати свічку, куди саме її потім ставити, або як принести додому. І головне не переплутати де в свічки верх, а де низ! Звичайно, для с християнина, для дійсно воцерковленої людини, всі ці речі повна маячня. Більше того, вірити в це – страшний гріх, порушення Першої Заповіді Господньої.

Інший різновид забобонів пов’язаний з асортиментом освячуваних на Великдень страв і речей. Нагадаю, що освячувати потрібно лише яйця, хліб (паску), молоко, масло та м’ясне. Однак слід пам’ятати, що за канонами Церкви, в середину храму категорично недопустимо заносити нічого м’ясного. Тому, якщо у вашому кошику є ковбаса чи шинка – намагайтесь не порушувати принципи церковного благочестя і залишайте все принесене перед храмом. Ніхто не вкраде.

Деякі вірні вважають, що харчові рештки з великоднього столу (крихти паски, шкарлупку яйця, шкірки від ковбасок) слід ретельно збирати і закопувати на городі. Чи справді це так? Ні, не так. Це, звісно, дуже добре, коли люди шукають додаткові способи благочестя. Однак, як навчають нас досвідчені духівники, не буде нічого гріховного в тому, що після споживання, ми просто приберемо залишки їжі точно так само, як це робимо з залишками всіх інших продуктів. Хіба лише пасхальні страви освячені молитвою? Зовсім ні. Ми молимось кожного разу сідаючи до столу!

Інша справа, коли ведемо мову про спеціальні наклейки на яйця, на яких було нанесено християнські символи чи навіть ікони. В такому випадку, дійсно потрібно їх знищити особливим способом, а ще краще – ніколи не їх не використовувати. Найпростіший спосіб – спалити або просто закопати у місця де ніхто не ходить. Якщо ж у вас такої можливості немає, а ви знаєте, що у вашому храмі для цього є можливості, то правильно знищити відходи зможуть церковні прислужники, під пильним наглядом священика. Більше того. Аналізуючи зміст молитов освячення можна легко помітити, що це молитва не стільки для освячення харчів, як молитва за тих, хто їх буде споживати. В головній молитві на освячення пасок просимо Бога освятити хліб «на спасіння душі, на здоров’я тілесне і захист проти всіх недуг, всякого ворожого підступу, через Господа нашого Ісуса Христа».

Чи варто освячувати ніж, яким потім ріжуть паски і все решту із кошика? Існуюча в багатьох регіонах України практика освячена «спеціального» ножа для того, щоб ним розділяти пасхальну трапезу, не має під собою жодного церковного ґрунту. Нагадаємо, що освячувати варто лише продукти, від яких ми стримувались упродовж Великого посту, і то не всі. Церква знає освячення «копія» спеціального богослужбового ножа, який використовується під час проскомідії та Літургії. Але практика, коли освячуються ножі – самоуправство, самочиння. Якщо вже таке є, то по-перше ніж повинен використовуватися лише для однієї мети – на використання на пасхальній трапезі, й більше ні для чого. По-друге, його освячувати треба було б один раз і назавжди, бо ні не може втратити благодать свого освячення. І звісно, найголовніше – що молитва, яка читається для освячення над стравами, не має жодного стосунку ні до освячення ножів, ні до освячення інших столових приборів.

І чи можна освячувати вино, так як нині це роблять? Ні! Це частина злого бісівського жарту з людьми. Диявол часто спокушає думкою, що горілку пити не можна, а вино можна скільки влізе. Особливо тому, що вино п’ють навіть під час Причастя в церкві. Хотілося б нагадати, що хоч для причастя й дійсно вживається червоне вино, але після освячення та розбавлення теплотою це вже не звичайне вино, а особлива рідна. З іншого боку, якщо хтось хоче бачити в Крові Христовій лише алкогольний напій, то мушу нагадати, що кількість алкоголю в Причасті настільки незначна, що допустима навіть немовлятам. Трохи вина на пасхальній трапезі випити можна, але освячувати моливою ні вино, ні горілку, як це часто роблять – потреби немає жодної.

На останок нагадаю, що освячення пасок і їжі буває після святкової Літургії в неділю рано вранці. Якщо є особливі потреби (брак духовенства, велика кількість богомольців ), то освятити страви можна й в суботу. Однак нічого освяченого до співу «Христос Воскрес!» вживати не можна. Паски освячуються на церковному подвір’ї або в притворі храму. При потребі – в приватних оселях перед прибраним столом.