Пабло Руїс Пікассо

Пікассо визнаний експертами, як найдорожчий художник. У 2008 році сума продажів від його картин склала 262 мільйони доларів. Картина «Оголена, зелене листя і бюст» була продана на аукціоні Крістіс 4 травня 2010 року за 106,482 мільйона доларів і стала найдорожчим витвором мистецтва, коли-небудь проданим у світі.

За результатами соціологічного опитування проведеним газетою «The Times» року Пікассо був названий кращим художником серед жили за останнє сторіччя. Його картини займають перше місце за «популярністю» серед викрадачів.

Пікассо народився мертвим. Не зовсім так. Пологи були важкими, і дитина народилася настільки слабким, що акушерка порахувала його мертвим. Вона залишила його на столі і пішла повідомити матері погану новину. Врятував племінника його дядько, Don Salvado. Побачивши нерухомого дитини на столі, він пустив в обличчя хлопцеві сигаретний дим. Новонароджений почав плакати.

Повне ім’я художника Пабло Руїс Пікассо. Не зовсім так. Згідно з іспанської традиції, він отримав два прізвища, за першим прізвищем батьків: батька - Руїс і матері - Пікассо. Повне ім’я, яке художник отримав при хрещенні: Пабло Дієго Хосе Франсіско де Паула Хуан Непомусено Марія де лос Ремедіос Сиприано де ла Сантісіма Тринідад Мартир Патрісіо Руїс і Пікассо.

Пікассо дуже рано почав писати картини. Так, це так. В 9 років він написав свою першу серйозну картину олією, «Пікадор», з якою він не розлучався протягом усього життя. На картині був зображений вершник на коні, який брав участь у кориді. У 15 років Пікассо створил свою першу «академічну картину» - на ній були зображені його рідні біля вівтаря. Інших талантів у хлопчика не було. Навіть до кінця навчання в школі читав і вважав він погано. Зате малюнки юного художника приводили всіх у захват.

Пікассо був жахливим студентом. Та це так. Батько віддав Пабло вчитися в Мадридську королівської академії Сан-Фернандо. Пікассо перевершував по таланту своїх однокурсників і навіть старшокурсників. Але був дратівливим, не терпів указів з боку викладачів. За що часто був покараний і сидів в особливому ізоляторі «calaboose». Це була абсолютно біла кімната, щоб ніщо не відволікало винного від роздумів про свою поведінку. Пабло дуже подобалося там перебувати - адже в цій кімнаті ніхто не заважав йому малювати. Однак академію він у швидкості кинув і поїхав підкорювати Париж.

Пікассо вкрав «Мону Лізу». Ні, це не так. У 1911 році відома картина «Мона Ліза», що належить пензлю Леонардо да Вінчі, була вкрадена з Лувру. Поліція заарештувала поета і одного Пікассо, Гійома Аполлінера (французький поет, справжнє ім’я Вільгельм Альберт Володимир Олександр Аполлінарій Вонж-Костровицкий). І той вказав на Пабло. Пікассо був допитаний. Але так як інформація не підтвердилася, його відпустили. Насправді «Джоконду» вкрав столяр Вінченцо Перуджа, який працював у музеї. Він виніс картину, заховавши її під одягом. Полотно знайшли в 1913 році. Твір зберігалося у валізі з подвійним дном, викрадачеві не вдалося її продати.

Художник боявся стригтися. Так, це так. У зрілому віці Пабло не любив стригтися і розмови про стрижку приводили його в паніку. Чим довше волосся відростало, тим складніше Пікассо було зважитися на похід в перукарню. Закінчувалося тим, що він зачинявся в кімнаті і обрізав собі волосся сам. Стрижені волосся і нігті ніколи не викидав, а зберігав, так як вважав це божественної частиною себе.

Пікассо був боязкий. Щоб не йти в армію він упросив батька дати хабар чиновнику. Коли почалося повстання на Кубі, художник втік в гори, щоб пересидіти там, поки все не вщухне. Найбільше Пабло боявся захворіти на рак. І Франсуазі Жило, однією з його близьких супутниць, доводилося його щодня переконувати в цьому. Боявся бути осмеянным (фігура була непропорційною), бо боявся ходити до кравцем, а одяг часто изнашивал до дірок.

Пабло Пікассо був забобонний. Так, це так. Ось деякі з прикмет, в які вірив майстер пензля. Він ніколи не дарував нікому свої речі, вірячи в те, що може перетвориться у тієї людини, якій їх віддав. Вірив, що розкриту парасолю в будинку приносить біду. І якщо хтось відкривав парасольку, художник змушував бідолаху ходити по кімнаті зі зрощеними пальцями рук і кричати «Лагарто! Лагарто!». Кинута на ліжко капелюх для Пікассо була вірною прикметою того, що хто-то в будинку незабаром помре.

Художник вів безладне сексуальне життя. Відвідувати бордель Пікассо почав з 14 років. Не виблискуючи зовнішніми даними, він користувався успіхом у жінок. Він володів певним сексуальним магнетизмом і завжди цим користувався. В борделях «витрішкуватий коротун» (зростання 158см), так його там називали, пізнав усі види розпусну любові. Такий спосіб життя призвів до того, що в 20 років Пабло отримав сифіліс і проблеми з потенцією. Настало довге лікування, художник став працювати до знемоги. Венерична хвороба залишила свій відбиток на світосприйняття художника. Пабло став писати на полях своїх малюнків, що зображують «ню» фразу («Cuando tengas ganas a joder, jode» («Коли хочеш <...>здогадатися, - <...>ись»)), які багато біографи інтерпретують, як життєвий принцип сексуально стурбованого Пабло Пікассо.

«Священний монстр» - так називали Пікассо. Так це правда. Його любов до жінок була жестокосердной з садистськими нахилами. Багато улюблені Пікассо кінчали життя самогубством, або сказилися. Марія-Тереза Вальтер - повісилася, Жаклін Рок - пішла в монастир, а в швидкості застрелилася, Ольга Хохлова - зійшла з розуму. Він пристрасно любив, але його любов вбивала жінок. Коли одна з останніх коханок Женев’єв Лапорт, пішла від генія, Жан Кокто сказав їй, що та вчасно прийняла таке рішення і це рішення, можливо навіть, врятувало їй життя. Для Пікассо існувало два типи жінок: богині і ганчірки для витирання ніг. Спочатку вони всі були богинями, але не довго. Варто було тільки жінці завагітніти або захворіти, «монстр» одразу втрачав до неї інтерес. Наприклад, Франсуаза Жило, яка народила йому двох дітей - сина і дочка Клода Палом, Пабло постійно третирував. Коли вона захворіла, художник весь час повторював, що ненавидить хворих жінок. Він з легкістю викреслював дружин і коханок зі свого життя. І вважав, що всякий раз змінюючи дружину, потрібно «спалювати» попередню.

Пікассо винайшов кубізм. В 1906 - 1907 роках Пабло Пікассо разом з другом Жоржем Браком (художник, графік, сценограф, скульптор і декоратор) створюють нове авангардистський напрям у живописі - «кубізм» (малюються об’єкти представляють у вигляді комбінацій правильних геометричних об’ємів: куба, кулі, циліндра, конуса). Перша картина Пікассо в цьому стилі «Авіньйонські дівчата» (1907). Термін «кубізм» виник і міцно закріпився завдяки художньому критику Луї Воселю (1908 р.), після того як той назвав картини Шлюбу «кубічними примхами» (фр. bizarreries cubiques).

Художник ще за життя був казково багатий. Пабло Пікассо казав, що йому все одно, чи він стане колись багатим чи ні. Головне для нього було жити як мільйонер. Пікассо щороку заробляв мільйони доларів. Був трудоголіком, за своє життя створив 1 885 картин, 1228 скульптур, 7 089 малюнків, 30 000 графічних робіт, 150 альбомів з начерками і 3 222 виробів з кераміки. Після смерті (1973 р) він залишив нерухомість, яка була оцінена в 1,1 мільярда доларів. Практично все своє творче життя (а успіх прийшов до нього вже в 13 років) Пікассо насолоджувався розкішшю і знаменитістю. Його картини безцінні і зараз.

Пабло Пікассо відрізнявся незвичайною скупістю. Своє багатство і славу художник не хотів ні з ким ділити. Він ніколи нікому не давав позику, не займався благодійністю. Рідко його вдавалося умовити допомогти дуже близьким людям. Марина Пікассо, внучка художника (мемуари «Пікассо. Мій дідусь») згадувала, як одного разу, коли їй було дев’ять років, її повели до лікаря. Марина тоді захворіла від виснаження. Доктор був здивований, що онука такого заможного діда виснажена і направив її в медичний центр. За лікування дід заплатив, але вмовляти його довелося дуже довго. Пікассо розлучився з першою дружиною Ольгою Хохловою в 1935 році, але до її смерті (1955р) шлюбу не розірвав. Щоб в результаті розлучення йому не передавати дружині половину спільно нажитого з 1918 року майна. Пікассо не залишив заповіту.

Пікассо не любив продавати свої картини. Пікассо купував собі будинок, де жив і працював, поки не заповнював його повністю роботами. Потім будинок закривав на замок і переїжджав у новий. Свої будинки він перетворював у склади, які не охоронялися. Ніхто ніколи не намагався обікрасти ці будинки. Таких будинків було близько десяти. Зі своїх ескізів він часто робив затички для пляшок. Після смерті команда оцінювачів два роки їздила по країні, відкриваючи занедбані оселі, і описуючи твори мистецтв. Коли повіреному П’єру Цекрі надали колону броньованих вантажівок і всі роботи вперше, були зібрані воєдино (в сховищі Національного банку), присутні відчули жах. Гори безцінних творінь, і все це створене однією людиною.

У Пікассо було багато дружин, четверо дітей. Не зовсім так. Офіційних шлюбів було два. Перший раз художник одружився в 1918 році на російської танцівниці Ольги Хохлової. Єдиний законний син від першого шлюбу - Пауло. Друга законна дружина Жаклін Рок з 1961 по 1973-й (рік смерті художника). Від другого шлюбу дітей не було. Романів ж Пікассо було безліч. Одним з перших серйозних захоплень Пікассо був роман з пралею Фернандой Олів’є. У творчості настав новий період - «рожевий». Художник захоплювався своєю музою і вимагав від неї, щоб та нічого не робила, а створювала чуттєву обстановку в майстерні. З нею він прожив 9 років. Наступною стала коханкою Марсель Умбер. Познайомилися вони в 1911 році в паризькому кафе «Ермітаж». У 1915 році Марсель захворіла і померла. Перебуваючи у шлюбі з Ольгою Хохловою, Пабло Пікассо заводить роман з юною Марією Терезою Вальтер. Марія Вальтер - його супутниця до 1939 року. Про роман стає відомо після народження дочки Майї. З Дорою Маар Пабло Пікассо познайомився в 1935году. Вона стала співавтором знаменитого полотна «Герніки». Про це свідчать сотні негативів і контактних відбитків, знайдених в її особистому архіві. Їх роман тривав сім років. Франсуаза Жильо - його офіційна незаконна дружина з 1943 по 1953 рік. Народила художнику сина і дочка Клода Палому. Історія Франсуази Жило унікальна тим, що після 10 років, прожитих з Пікассо, вона пішла від нього і прожила яскраве життя.