Ароматна історія парфумерії

Від пахощів до парфуму 

Слово «парфумерія» порівняно недавнього походження, воно зустрічається не раніше першої третини XVI століття. До цього зазвичай користувалися словами «бальзами», «пахощі». З латини був запозичений корінь «фумус» - куріння, здіймання. Саме поняття «парфумерія» в буквальному розумінні означає ароматизацію повітря шляхом тиску. Це назва народилася ще в давнину - тоді для отримання аромату запашні продукти нагрівали на розжареному вугіллі. 

Перша скринька з пахощами, що згадується в історії, належала царю Дарію і дісталася від нього Олександру Македонському разом з іншою військовою здобиччю. 

У стародавні часи «ароматами» торгували в основному араби. Вони привозили запашні речовини з островів Цейлон, Суматра і з Малайського півострова. Це були кориця, сандал, камфора, герань, ладанник, цибет і т.д. 

Єгипет, Сирія, Вавілонія, Індія й інші країни були виробниками низки благовонних продуктів (мускусу, амбри, мірри, шафрану, алое, рожевої води тощо). Любили користуватися пахощами і древні греки та римляни. У середньовіччі на Кіпрі були створені парфуми «Шипр». Із стародавньої Італії духи потрапили до Франції, а звідти поширилися по всіх країнах Європи. І якщо в середні століття запашні речовини застосовувалися найчастіше для релігійних цілей, то сьогодні парфуми стали мало не предметом першої необхідності для багатьох сучасних жінок. 

Широко застосовувалися пахощі і в Стародавній Греції, де у справу йшли смоли, спеції , бальзами, там же почали використовувати ефірні масла, що отримуються з квітів. При розкопках грецьких міст були знайдені таблички, на яких докладно описуються склад пахощів, що застосовуються як жінками, так і чоловіками з гігієнічною метою. 

У Древній Греції та Римі пахощі отримували з деревних смол, а потім змішували з оліями. Вони курилися в храмах і на бенкетах, їх приносили в дар богам, ними ароматизували фонтани. Полотняні мішечки з сухими духами прив’язували до волосся і одягу, ароматичними оліями натирали тіла. 

Через Єгипет і Грецію аромати прийшли в Рим. Тут використовувалися ладан, мирра, сандал, мускус в поєднанні з корицею, імбиром, ваніллю. 

У середні століття пахощі стали мало не виключною приналежністю церкви, користування ними в мирських цілях розглядалося як гріх. 

Пізніше араби внесли вирішальний внесок у розвиток сучасної парфумерії. Вони відродили до життя колбу і змійовик. Завдяки цій стародавній техніці було знову відкрито спосіб отримання спирту, без якого сучасну парфумерію уявити неможливо. 

Історія появи французьких парфумів бере початок в XI столітті. Тоді хрестоносці привезли з Єрусалиму на південь Франції, в Грас, жасмин і троянди, а в XII столітті до Європи потрапила арабська технологія дистиляції спирту. До XV століття Грас і Париж стали всесвітньо відомими парфумерними центрами. У цей час етикет французького королівського двору наказував всім придворним користуватися косметикою, ароматичними оліями і духами. 

Авторитет французів був порушений, коли в XVI столітті італієць Мауріціо Франжипані додумався розчиняти запашні речовини в чистому винному спирті. 

Це відкриття перевернуло світ парфумерії: стало можливим створювати нескінченну кількість комбінацій. Люди навчилися зберігати в кришталевих флаконах аромати живих квітів, трав, дерев, смол і тварин виділень. Але лише в XVIII столітті духи остаточно розділилися на чоловічі та жіночі. 

Честь відкриття одеколону випала італійцеві Джованні Марі Фаріна. У 1709 році він оселився в Кельні і завів парфумерну лавочку, де вперше і з’явилася запашна вода. Коли в 1766 році він помер, сини розгорнули цілу парфумерну фабрику. Фаріна і сини готували свою воду на виноградному спирті вищої якості, який завозили з Італії. Запашні олії теж були природними. За довгі роки витримування в кедрових бочках частки спирту просочувалися ефірними маслами, що давало неповторний букет типу винного. Проте вода з Кельна (еаr de Cologne) так би й залишилася невідомою світу, якщо б Наполеон не спокусився цією водою і повелів завозити її з Німеччини.

До речі, імператор Наполеон за один день використовував до 12 літрів духів. Саме він створив у 1804 році першу парфюмерно-косметичну фірму. Імператор був дуже чутливий до запахів, одеколоном ополіскуються кожен лінь з голови до ніг і скрізь, де б не був, наказував палити таблетки з улюбленим ароматом чорної смородини. У засланні на острові Святої Олени, коли закінчився одеколон, імператор придумав власний рецепт аромату з додаванням бергамоту і назвав його туалетною водою. З тих пір цей термін став офіційним ... 

Історія парфумерії

У 1828 році П’єр Франсуа Паскаль Герлен відкриває свою першу парфумерну крамницю на вулиці Ріволі в Парижі. Династія Герленів (парфумерів у п’яти поколіннях) створює знамениті аромати. У тому числі: Jicky (1889г.), Mitsouko (1919г.), Shalimar (1925г.) 

Чергова парфумерна революція відбулася вже в XX столітті. По-перше, чоловічі і жіночі запахи стали ще більше відрізнятися один від одного. По-друге, з 1921 у виробництві ароматів стали використовувати штучні речовини. 

Жінки початку століття пахли, подібно квітучому саду. Ірис, тубероза, жасмин, троянда. 

У 1917 році Франсуа Коті створив знаменитий Chypre, що поклав початок сучасним шипрам. 

20-і роки називають роками Шанель. Вона створила парфуми, які відтворили ефект бомби, що розірвалася, - Chanel № 5. «І до Шанель інші кутюр’є ... стали пробувати себе як творців парфумів, - пише біограф Шанель Едмонд Шарль Ру. - Але ніхто до неї не ризикнув зазіхнути на царство квіткових запахів »...

У 1929 році величезним успіхом користувалися парфуми «Ліу», названі на ім’я персонажа опери Пуччіні «Турандот». Ліу - служниця принцеси. Парфуми «Ліу» ставали як би символом нерозгаданої жіночої душі. Трьома роками пізніше такими ж популярними стали парфуми «Нічний політ», назва яких була навіяна однойменним романом Сент-Екзюпері (1931 рік). 

30-ті роки - розквіт «чоловічих» запахів: свіжих, спортивних, з нотами шкіри і тютюну. 

Протестом проти війни стали парфуми, створені Марселем Роша в 1944 році в звільненій Франції. На честь жінки він назвав їх Femme. 

Три роки по тому Крістіан Діор, створивши жіночну колекцію «нью лук» з акуратними тканинами і спідницями, що розлітаються, доповнює її ароматом Miss Dior. Пізніше пішли «Діоріссімо», «Діорелла», «Діоріссант» (1956, 1972, 1979 роки). 

Ще три відкриття відбулися в 40-і роки: з’явилися Bandit Піге - парфуми з запахом шкіри та хутра, Vent vert з запахом трави і листя, що породив новий напрям «зелених» духів, і квітковий аромат L’air du temps Ніни Річчі. 

У 50-ті роки шипри суперничали з квітковими запахами. У 60-ті, коли дівчата мріяли про польоти в космос, а революція хіпі перетворила молодих людей у «дітей квітів», з’явилися так звані бісексуальні запахи. Щоправда, перший поштовх їм ще в 1949 році дав Роша. 

Кінець 60-х. Війська США вторгаються до В’єтнаму. Пряна східна тема проникає і в парфуми. У моді амбровий запах Chamade Герлена і Fijiu Гі Лярош. 

У 70-і роки рух феміністок починає впливати і на світ моди. Жіночі духи запозичують ідеї у чоловічих одеколонів. Eau savage Діора стала прототипом так званих освіжаючих вод. У 1977 році Ів Сен-Лоран створює Opium. З’являються Anais Anais Кашарель. 

У 80-ті, коли речі стали знаком високого статусу їх власника, парфуми стають таким же показником престижу, як одяг, машина, будинок. У 1985 році з’явилися Poison Діора, Obsession Кельвіна Кляйна, Beautiful Есте Лаудер. У 1987 році парфуми «Пуазон» були удостоєні одразу двох престижних премії італійського призу Катерини Медичі та американського - як парфуми з найбільш тонким ароматом. Саме цим духам належить абсолютний рекорд за обсягами продажів. 

Два останніх десятиліття в світі духів відбуваються дивні зміни. Запахи народжуються в певний відрізок часу під умовним девізом. 1981-1985-ті роки - чуттєвість і сексуальність. 1986-1988-і роки жіночність і класицизм. 1988-1990-ті загадка, духовність і символізм. 1990-ті роки - автентичність природі, свіжість, природність і екологічність. 

У 1990 році з’являються знамениті Tresor Ланкома. У 1995 році фірма Крістіан Діор випускає Doice vitа (солодке життя).

Французький банк даних у області парфумерії нараховує в своєму каталозі за 1880-1985-і роки в цілому 8 тисяч назв духів, з яких 6 тисяч створені у Франції, а 2 тисячі в інших країнах. Проте кажуть при цьому, що приблизно ще 2 тисячі складів залишилися без уваги. 

Найдорожчим ароматом в історії парфумерії вважають – Clive Christian´s Imperial Majestyта Joy от Patou. Вартість даного аромату творці оцінили в 215 000 $ за один флакон. Для продажу духи розлили в не менш витончені флакони, які виготовили з кришталю з діамантом на кришці і золотою фольгою на шийці флакона. Всього власниками даного скарбу виявили бажання стати 10 чоловік. Joy от Patou аромат створений в 1930 році. Patou вирішили створити втішний подарунок багатому населенню у цей нелегкий для них час. До складу аромату увійшли одні з найдорожчих, за рахунок свого неперевершеної якості, інгредієнти. Анрі Альмерас, парфумер, який виготовляв цей аромат, взяв для його створення 28 дюжин болгарських троянд і аж 10 400 жасмину і це все лише для унції такого парфуму. Саме це і принесло Joy звання одних з найдорожчих парфумів у світі.